Жук-олень

Жук-олень

Щелепи жука-оленя настільки збільшилися в розмірах, що він не може використовувати їх за призначенням. Жук, як і олень, використовує роги в поєдинках, що відбуваються під час спаровування.

   Ряд - Жорсткокрилі жуки
   Родина - Роачі
   Рід/Вид - Lucanus cervus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: самець - 50-80 мм, самка - 20-40 мм.
Форма й колір: надкрилля мідно- або чорно-коричневі, щелепи червоно-коричневі.
Ротовий апарат: у самця збільшені щелепи, у самки - нормальних розмірів.
Крила: пара надкриль та пара перетинкових крил.

РОЗМНОЖЕННЯ
Відкладання яєць: червень-липень.
Інкубаційний період: 5-6 років.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: активний уночі.
Їжа: гнила деревина (личинки), деревні соки (дорослі особини).

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
До родини рогачів належать носоріг малий, жук американський, рогач.

   Жук-олень - найбільший серед жуків, що проживають в Центральній Європі; він досягає 8 см завдовжки. Самець набагато більший за самку і внаслідок відмінності ротового апарату самку раніше відносили до іншого виду. Найбільшу активність жуки-олені виявляють у червні й липні, коли у сутінках їх можна побачити у польоті.

РОЗМНОЖЕННЯ

Жуки-олені зазвичай спаровуються на початку літа. Відчувши за запахом самку й знайшовши її, самець залицяється до самки. Він повільно обходячи навколо неї, широко відкриваючи щелепи і піднімаючи тіло. Під час спаровування самець сильно утримує самку щелепами. Незабаром після спаровування самка відкладає яйця в трухляві пні, а сама потім гине. Життя самця після запліднення також нетривале.
Через деякий час з кожного відкладеного яйця вилуплюється біло-сіра личинка з темно-коричневою головою та зморщеним тілом. Ця стадія розвитку триває протягом 5-6 років. Личинка має сильні щелепи та З пари коротких ніг. Харчується личинка гнилою деревиною, яку поїдає у величезних кількостях. Отож, подальша доля жуків залежить від кількості їжі, яку споживає личинка. На час розвитку личинки впливає і її якість. Личинки, що поїдають їжу, бідну на поживні речовини, розвиваються повільніше, ніж ті, які з'їдають поживніший корм. Для порівняння: личинкам мух, що теж відкладають яйця в трухляву деревину, для розвитку вистачає десяти днів. Коли лялечка перетворюється на личинку, відбувається суттєва перебудова зовнішних та внутрішніх органів. Стадія лялечки триває ще декілька місяців. У цей час потреба в їжі обмежена до мінімуму. Стадія так званого „спокою", швидше за все, пов'язана з настанням зими. Коли навесні стає тепліше, у тілі жука починають вироблятися гормони росту, він вивільняється з лялечки і на початку літа виходить із землі вже готовим до спаровування.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Жуки-олені поширені майже у всій Європі. Зазвичай вони обирають старі листяні ліси. Якщо жука-оленя сполохати, він підводиться і грізно відкриває щелепи. Ці небезпечні на вигляд вирости управляються досить слабкими м'язами, і жук рідко використовує їх як зброю. Хоча щелепи самки значно менші, вони можуть заподіяти ворогові серйозніших пошкоджень. Форма і розмір рогів залежать від величини жука: у менших самців вони коротші і мають менше зубчиків на внутрішньому боці, у самців більших розмірів, відповідно, більше. Жуки використовують „роги" під час турнірних боїв. У поєдинку обидва супротивники прагнуть підняти конкурента „на роги" і закинути собі на спину.

ЇЖА

Дорослі жуки-олені все життя проводять на листяних деревах, серед яких найулюбленішими є дуби. За допомогою нижньої губи, яка за формою нагадує пінцет, вони висмоктують з дерева сік та інші поживні речовини. Ротовий апарат самців, який перетворився на щелепи, що нагадують роги, непридатний до добування та подрібнення їжі.
Личинка жука-оленя протягом 3-5 років харчується трухлявою деревиною і корінням старих пнів. На трухлявих та гнилих деревах і пеньках росте більше грибів, ніж на молодих, тому вони такі поживні. Крім того, трухлява деревина м'яка, тому личинка може без зусиль її пережувати. Проведене людиною в останні десятиліття очищення лісів від старих дерев у деяких регіонах Центральної Європи призвело до скорочення чисельності жуків-оленів. У багатьох країнах жукам загрожує зникнення.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЖУКА-ОЛЕНЯ

Жук-олень - найбільший жук України. Єдині місяці в році, коли його можна побачити - це червень та липень. В цей час жуки виходять з лялечок, злучаються і відкладають яйця. Найлегше зустріти жука в листяних лісах, особливо в дубових гаях, або у старих парках. Там, де немає дубових гаїв, жуків іноді можна побачити в садках зі старими пнями, що залишилися від цих або інших листяних дерев,в яких могли б розвиватися личинки. Жук літає досить важко. У польоті жука-оленя можна побачити тільки на самому початку літа. Самців, навіть у повітрі, дуже легко впізнати по рогах; самка значно менша, її щелепи нормальної величини. Жука-оленя внесено до Червоної книги України.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Вирубування старих дерев і непомірне використання отрутохімікатів призвело до того, що в багатьох місцях жук-олень повністю зник. Зараз цей жук охороняється європейським законодавством і занесений до Червоної книги України.
   Цього красивого жука ще називають звичайним рогачем за свої величезні щелепи-жвали у самців, які неправильно називають рогами. Загальна довжина самця досягає 8 см. Житель старих дубових лісів. Пам'ятник давньої природи, коли в наших краях був теплий клімат. Його личинка 5—6 років розвивається у трухлявій гнилій деревині, найчастіше у старих пнях. Останню зиму перезимовує в лялечці. У червні починається шлюбний літ жуків. У цей час вони підживлюються лише соком, що виступає на стовбурах дерев. Якщо деревний сік устигне зашумувати, то жуки п'яніють і падають на землю. Самці часто влаштовують вражаючі бійки між собою. Через кілька тижнів після вильоту жуків самки відкладають яйця, і всі жуки повністю вимирають.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Жука-оленя прославив німецький художник Альберт Дюрер (1471-1528). Він намалював жука-оленя в натуральну величину. Цей малюнок в 70-і роки XX століття був проданий за 175 000 німецьких марок.
У часи Середньовіччя люди вірили, що жук-олень літає над селами з розжареною вуглинкою в щелепах, а коли впустить її на будинок, то споруда спалахує.
У одній науковій лабораторії були проведені дослідження, під час яких молодого жука змусили вилупитися передчасно. Це можна зробити, заморозивши лялечку, а потім помістивши її в тепло. Так повторюється різниця температур в зимовий та літній час, яка і приводить до „пробудження" молодої особини.

РОЗВИТОК ЖУКА-ОЛЕНЯ

   Личинка: вилуплюється з яйця і харчується гнилою деревиною, через 5-6 років перетворюється на лялечку.
   Лялечка: лялечка зимує в старому трухлявому пні. Навесні з неї вилуплюється молодий жук.
   Дорослий жук: літає важко. Особини обох статей живуть недовго. Самка гине після того, як відкладе яйця.
   Самець: має величезні щелепи, які дуже схожі на оленячі роги.
   Самка: менша за самця, щелепи нормальних розмірів.
   Надкрилля: у особин обох статей мідно- або чорно-коричневого кольору.

Ареал жука-оленя

- Ареал жука-оленя
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Старі листяні ліси в Європі, до Південної Швеції.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Очищення лісу від гнилих, трухлявих дерев стало причиною значного скорочення чисельності жуків-оленів. Тільки в районах, де хоч частина листя залишається лежати на землі, у жука є шанси на виживання. У багатьох країнах йому загрожує зникнення.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...