У кінці XIX століття науковці заперечували теорію про існування кислотних дощів. У наші дні вже ніхто не сумнівається, що кислотні дощі знищують життя в різних біотопах усього світу.
Основні дані Приклад
Вперше термін "кислотний дощ" був уведений в 1872 році англійським дослідником Ангусом Смітом. Цей вчений привернув увагу громадськості на вікторіанський смог у Манчестері. І хоча науковці того часу відкинули теорію про існування кислотних дощів, у наші дні вже ніхто не сумнівається, що кислотні дощі є однією з причин загибелі водоймищ, лісів, урожаїв і рослинності. У 1986 році у Великій Британії в атмосферу було викинуто приблизно 3 760 000 тонн двооксиду сірки - більше, ніж у будь-якій іншій західній країні. До 1993 р. Велика Британія лідирувала серед групи країн за кількостю двооксиду сірки, що викидався в атмосферу, - його викиди були більші, ніж у Франції, Німеччині, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Данії, Австрії, Люксембурзі та Нідерландах. Згодом ані впровадження пального, що містить дуже малу кількість вихлопних газів, ані нове оснащення заводів та підприємств не зробило повітря чистішим. Високі димарі тільки продовжили процес забруднення атмосферного повітря. Досі у Європі не існує чітких правових документів, які б регулювали викиди шкідливих речовин в атмосферу і встановлювали відповідальність за таку руйнівну для природи діяльність.
Що було зроблено
У наші дні проблему кислотних дощів та ними спричинених наслідків розглядають вже на політичному рівні і в міжнародному масштабі. В результаті серйозного підходу до цієї проблеми було виконано таку роботу:
• У США максимальний вміст шкідливих речовин в чотири рази нижчий, ніж у Великій Британії. Це стало можливо тому, що місцеві автомобілі устатковані спеціальними установками, завдяки яким з вихлопних газів утримується 90-95% оксиду вуглеводна, також 70-75% інших шкідливих з'єднань.
• Десять європейських країн підписали й виконали угоду, за якою на 30-35% був зменшений викид оксиду сірки електростанціями; ще одинадцять країн до 1994 року зменшили викид оксиду сірки наполовину, а чотири країни до 1995 року досягли 65-відсоткового скорочення викиду сірчаних відходів.
• Всі нафтопереробні концерни інвестували дуже великі суми у справу переробки нафтовідходів, що залишаються після виробництва бензину.
• У Швеції та Німеччині були проведені роботи по нейтралізації вапном кислот, що потрапили з дощами в лісисті місцевості та озера.
Вода звичайного дощу є слабокислим розчином. Терміном "кислотні дощі" називають всі види метеорологічних опадів - дощ, сніг, сніг з дощем, град і туман - рН яких менше, ніж середнє значення рН дощової води, що зазвичай становить 5,6.
ПРИЧИНИ КИСЛОТНОГО ДОЩУ
Близько 300 мільйонів років тому бьльша частина поверхні Землі була вкрита тропічними лісами. Поступово дерева вирубувались, щоб добути дешеве паливо.
Відомо, що в ідеалі рН дощової води дорівнює 5,6, насправді ж в одній місцевості цей показник може відрізнятися від показника кислотності води в іншій місцевості. Це залежить від складу газів, що містяться в атмосфері регіону.
КИСЛОТНІ ДОЩІ
Кислотний дощ утворюється в результаті реакції між водою й оксидом сірки і різними оксидами азоту. Ці шкідливі речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, в результаті діяльності металургійних підприємств та електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини. Вступаючи в реакцію з водою атмосфери, вони перетворюються на розчини кислот - азотистої, азотної сірчаної та сірчастої. Потім з опадами випадають на землю. Окрім шкоди, що завдається навколишньому середовищу, кислотні також дощі школять будівлям та пам'яткам культури.
ЗАГИБЕЛЬ ЛІСІВ
Багато мільйонів гектарів лісу у Європі страждають від дії кислотних дощів. Двооксид сірки є причиною загибелі більшості дерев. Забруднення повітря вихлопними газами автомобілів дуже негативно впливає на стан лісів. Навіть дорослі дерева зазнають згубної дії вихлопних газів, оскільки останні роблять їх вразливими. Уражені дерева стають нестійкими до морозів, грибкових захворювань й різних хвороб, і гинуть, всихаючи.
Зникають значні площі лісів, в них не залишається ні тварин, ні рослин. Дослідження американських вчених показують, що забруднення довкілля гальмує ріст дерев.
ЗАГИБЕЛЬ ТВАРИН
У 60-і роки XX сторіччя, перш ніж були впроваджені високі димарі і екологічний бензин, навколишнє середовище поблизу промислових районів вже було сильно забрудненим. У наші дні, коли, здавалося б, люди прагнуть зменшити масштаби забруднення, загроза знищення навколишнього середовища не зменшується. Кислотний дощ дуже негативно діє на водоймища, підвищуючи кислотність води в них до такого рівня, що гине існуюча там флора і фауна. Із збільшенням кислотності починають гинути водні рослини, позбавляючи їжі тварин - більших жителів водоймищ.
При кислотності приблизно рН 6 гинуть прісноводні креветки. Коли кислотність підвищуються ще більше, гинуть донні бактерії, які розкладають органічні речовини й листя, й органічне сміття починає скупчуватися на дні. Потім гине весь планктон, що становить основу харчового ланцюга водоймища.
Коли кислотність досягає рН 4,5, гине риба, більшість жаб і комах. В Шотландії, Норвегії, Швеції, Канаді і на сході США вже загинуло багато видів риб.
Корисна інформація:
Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися
одна з одною? Як окремим із
них вдається, не збиваючись зі
шляху, переміщатися...
детальніше...
Збереження
природи
З того часу, як людина
стала господарем планети
Земля, її діяльність
обумовила зміни довкілля
та почала діяти на умови... детальніше...
Екосистеми
в Європі
Усі рослин та тварини
мешкають у тому середовищі
та в тих біотопах, що
відповідають певним...
детальніше...
Екосистеми
у світі
За сотні мільйонів років
до того часу, як на Землі
виникло життя, всі частини
світу являли собою єдиний...
детальніше...
Вперше термін "кислотний дощ" був уведений в 1872 році англійським дослідником Ангусом Смітом. Цей вчений привернув увагу громадськості на вікторіанський смог у Манчестері. І хоча науковці того часу відкинули теорію про існування кислотних дощів, у наші дні вже ніхто не сумнівається, що кислотні дощі є однією з причин загибелі водоймищ, лісів, урожаїв і рослинності. У 1986 році у Великій Британії в атмосферу було викинуто приблизно 3 760 000 тонн двооксиду сірки - більше, ніж у будь-якій іншій західній країні. До 1993 р. Велика Британія лідирувала серед групи країн за кількостю двооксиду сірки, що викидався в атмосферу, - його викиди були більші, ніж у Франції, Німеччині, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Данії, Австрії, Люксембурзі та Нідерландах. Згодом ані впровадження пального, що містить дуже малу кількість вихлопних газів, ані нове оснащення заводів та підприємств не зробило повітря чистішим. Високі димарі тільки продовжили процес забруднення атмосферного повітря. Досі у Європі не існує чітких правових документів, які б регулювали викиди шкідливих речовин в атмосферу і встановлювали відповідальність за таку руйнівну для природи діяльність.
У наші дні проблему кислотних дощів та ними спричинених наслідків розглядають вже на політичному рівні і в міжнародному масштабі. В результаті серйозного підходу до цієї проблеми було виконано таку роботу:
Близько 300 мільйонів років тому бьльша частина поверхні Землі була вкрита тропічними лісами. Поступово дерева вирубувались, щоб добути дешеве паливо.
Кислотний дощ утворюється в результаті реакції між водою й оксидом сірки і різними оксидами азоту. Ці шкідливі речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, в результаті діяльності металургійних підприємств та електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини. Вступаючи в реакцію з водою атмосфери, вони перетворюються на розчини кислот - азотистої, азотної сірчаної та сірчастої. Потім з опадами випадають на землю. Окрім шкоди, що завдається навколишньому середовищу, кислотні також дощі школять будівлям та пам'яткам культури.
Багато мільйонів гектарів лісу у Європі страждають від дії кислотних дощів. Двооксид сірки є причиною загибелі більшості дерев. Забруднення повітря вихлопними газами автомобілів дуже негативно впливає на стан лісів. Навіть дорослі дерева зазнають згубної дії вихлопних газів, оскільки останні роблять їх вразливими. Уражені дерева стають нестійкими до морозів, грибкових захворювань й різних хвороб, і гинуть, всихаючи.
