Збереження рудого вовка

Збереження рудого вовка

Рудий вовк раніше мешкав на території багатьох штатів США - від Центрального Техасу до атлантичного узбережжя і від Мексиканської затоки до долини Огайо.

   Заходи зі збереження
Перші програми з розведення

Перші програми з розведення    Офіційно рудий вовк був визнаний видом, що зникає, лише в 1964 році, хоча небезпека його зникнення з'явилася набагато раніше. У 1970 році в США було розпочато дослідження цих тварин та їх розведення в неволі. У 1973 році в зоопарку Пойнт Дефіланс у Такомі (штат Вашингтон) розпочалася реалізація ще однієї програми по розведенню рудих вовків. Для розведення тварин у неволі почалось відловлювання вовків, щоб згодом, у разі успіху, нащадки цих вовків могли бути випущені на волю. На кінець 1977 року було зловлено 29 особин, а наступної весни в неволі народилося 13 вовченят. У Південній Кароліні на острові Булс-Айленд існує заповідник під назвою "Саре Romain National Wildlife Refuge". На початку 70-х років тут оселили одну пару рудих вовків. У 1976 році тварин спіймали для поселення в неволі, проте самка померла від старості. На початку 80-х років популяція рудих вовків на острові настільки збільшилася, що вже можна було відловити достатню кількість особин для розселення на узбережжі.

Успіх на Хорн-Айленд

Успіх на Хорн-Айленд    Хорн-Айленд - це острів, що лежить у гирлі ріки Міссісіпі. Влада на ньому належить Службі Національних парків США, оскільки тут засновано своєрідний заповідник. На просторій огородженій і захищеній ділянці в 1989 році було поселено пару рудих вовків. Через чотири місяці самка привела 7 здорових вовченят. Працівники Служби регулярно підгодовували вовченят, зважували їх, робили їм щеплення і знищували паразитів. У природі вовчата часто піддавалися атакам різноманітних паразитів, що нерідко призводило до загибелі малюків. Трьохмісячні вовченята разом з батьками були випущені на волю. Більшість дитинчат залишалися на острові, поки вони не підросли настільки, щоб працівники Служби могли вирішили, чи вже настав час перевезти їх на берег. Проект було визнано успішним, попри те, що мати загинула невдовзі після того, якії випустили на волю. У 1990 році дорослий самець рудого вовка був перевезений до заповідника "Alligator River Nationa Refuge", який розташований у Північній Кароліні, для злучки з відповідною самкою. Завдяки таким програмам очікується поступове зростання чисельності популяції рудого вовка.



   Фермери й скотарі впродовж тривалого часу знищували рудого вовка, оскільки вважали, що через брак іншої здобичі він убиває і домашню худобу. Нині, завдяки програмам по розведенню і збереженню рудих вовків у межах їхнього початкового матеріалу, у цього виду з'явилася надія на виживання.

ПОХОДЖЕННЯ РУДОГО ВОВКА

ПОХОДЖЕННЯ РУДОГО ВОВКА    Рудий вовк є дрібнішим за свого сірого родича - вовка (Canis lupus), однак трохи більший за койота, або лугового вовка (Canis latrans). Спочатку він мешкав тільки в південних штатах США, по обидва боки від Міссісіпі, де вовки не з'являлися взагалі або існували лише невеликі їхні популяції.
   Походження рудого вовка й досі остаточно не з'ясоване. Деякі вчені висловлюють думку, що цей вовк з'явився внаслідок схрещування справжньої о ковка і койота.
   Його латинська назва Canis rufus, що значить "червоний вовк", інколи може ввести в оману, оскільки в деяких популяціях досить часто з'являються майже чорні особини. Невелика кількість спеціалістів навіть вважають чорних нащадків рудого вовка окремим вилом - Canis niger.
   3 XIX століття вчені розрізняють, як мінімум, три форми американського рудого вовка, які мешкали в районах його початкового ареалу. Проте й сьогодні багато вчених вважають рудого вовка лиш підвидом вовка (Canis lupus).

СПОСІБ ЖИТТЯ

Збереження рудого вовка    Про спосіб життя рудого вовка в природі відомо небагато. Ймовірно, він нагадує спосіб життя звичайного вовка. Хоча сьогодні руді вовки часто виходять на полювання вночі та полюють поодинці, раніше вони мали звичку збиратися в зграї. В залежності від кількості дичини, мисливська ділянка однієї зграї могла займати територію площею від 100 до 1 000 квадратних кілометрів. Руді вовки сплять у добре замаскованому лігвищі, наприклад, у пустотах стовбурів гнилих дерев, у ямах під корінням, у печерах, розташованих вздовж берегів річок, в ущелинах скель або в канавах, що простягаються попід дорогами. Вночі вовк може залишатися непоміченим, заховавшись у центрі стада свійських тварин.
   Найкраще рудий вовк почуває себе в теплих, вологих біотопах з густою рослинністю. Завдяки сухорлявій будові тіла і довгим лапам, він швидко бігає і чудово плаває.

СУМНА ДОЛЯ РУДОГО ВОВКА

СУМНА ДОЛЯ РУДОГО ВОВКА    у минулі часи, коли руді вовки в природі траплялися досить часто, вони ховалися вночі у засідці поряд із пасовиськом і нападали на ягнят, телят і поросят. Іноді зграї рудих вовків атакували навіть мисливських собак.
   Однак основною їжею цих тварин є дрібні ссавці. Руді вовки полювали на бобрів, зайців, кроликів і щурів. Хоча вони не становили загрози для великої рогатої худоби, люди вважали їх шкідниками та знищували.
   У XIX столітті організовували справжні облави на вовків, часто з санкції уряду. Раніше рудий вовк був поширений в багатьох південних штатах США. Однак уже в 1852 році вчені помітили, що чисельність цієї тварини стрімко скорочується.
   У 1940 році чистокровний рудий вовк став ще більш рідкісним, оскільки зазнав "біологічного" знищення в результаті схрещування з койотом.
   Зі зменшенням кількості вовків збільшувалася чисельність койотів. у 1970 році, за винятком декількох відокремлених популяцій, не залишилося жодної зграї чистокровних вовків, що жила б у природних умовах.

Корисна інформація:





Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови...
детальніше...
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...