Торгівля хутром


Щорічно величезну кількість тварин вбивають заради красивого хутра. У наші дні торгівля шкурами все ще процвітає. В результаті багато тварин опинилися на межі вимирання.

   Основні дані
Пропозиція і попит

   Нелегальна торгівля хутром - у всі часи надзвичайно прибуткове заняття. Браконьєри і контрабандисти дуже досвідчені та добре екіпіровані, вони знають, як сховатися від охоронців. Якщо тварини певного виду не оберігаються законом держави, то їх вбивство таторгівля їхніми шкурами залишаються безкарними. Міжнародна Конвенція про торгівлю зникаючими видами (СІТЕ8) стосується тільки міжнародної торгівлі деякими видами тварин. Міжнародний Союз Охорони Природи (МСОП) створив організацію, що викриває нелегальну торгівлю тваринами та виробами з їх шкур. її співробітникам вдалося викрити методи, що їх використовували контрабандисти і торгівці при перетині кордонів. Наприклад, до шкури, що нелегально вивозиться, пришивають штучне хутро, або шкура навмисно погано маркірується, щоб приховати той факт, що вона свіжа. Багатьом митникам не вистачає досвіду, й вони не можуть розпізнати шкури рідкісних тварин, що нелегально вивозяться. Єдина дієва зброя проти нелегальної торгівлі хутром - це падіння попиту на товари та вироби з натурального хутра. Значними перемогами закінчуються акції, організовані Грінпісом, в результаті яких частині великих торгових домів довелося закрити відділи, в яких торгували натуральним хутром.

Сніговий барс

   Сніговий барс, або ірбіс, - рідкісна та красива кішка, що мешкає в суворих умовах гірського центрально- і південно-азіатського клімату. Це - зникаючий вид. Територія проживання снігових барсів протягнулася від Монголії до Індії. Ірбіс є хитрим хижаком, що полюбляє круті скелі, пагорби у степах, гірські чагарники та відкриті хвойні ліси. Незважаючи на те, що сніговий барс оберігається, браконьєрське полювання на нього не припиняється, і чисельність популяції скорочується.
   Ймовірно, у природі живе не більше 2 000 ірбісів. Щоб забезпечити виживання виду, потрібно зупинити скорочення чисельності його популяцій. За красиво забарвлену шкуру ірбіса любителі хутра платять чималі гроші. Ірбіси нападають на домашніх кіз, овець та птахів, тож місцеві жителі винищують цих хижаків. За шкуру ірбіса вони отримують величезні гроші, тому для багатьох полювання на цих хижаків стала „ремеслом", що приносить дуже великий дохід. Більшість браконьєрів уникають відповідальності, оскільки в цій малонаселеній місцевості охоронці мають невеликі шанси впіймати браконьєрів на місці злочину.



   Незважаючи на міжнародні договори, що захищають зникаючі види, торгівля шкурами леопардів, тигрів, ягуарів та інших рідкісних тварин все ще процвітає. У наші дні інтерес любителів шкур звернений до менших видів, таких, як рись та деякі види південноамериканських кішок.

КОМУ ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА?


   Вже в кінці XIX століття багато тварин опинилося на межі вимирання внаслідок безперервного полювання на них заради цінного хутра. На початку XX століття тільки з Чилі щорічно експортувалося близько 500 тисяч шкірок шиншил. Шиншили були взяті під охорону закону тільки в 1910 році. У наші дні шиншил розводять на спеціальних звірофермах й утримують у будинках. У першій половині XX століття високо цінувалися шкури крупних котячих: леопардів, ягуарів, димчастих леопардів, снігових барсів та гепардів. В результаті різко скоротилася чисельність популяцій цих видів. Апогею торгівля хутром сягнула в 60-і роки XX ст., коли з деяких країн щорічно вивозилися десятки тисяч шкур хижих тварин. Через десятиріччя на цю проблему люди почали дивитися зовсім інакше. Знищення тварин заради цінного хутра почало засуджуватися суспільством, деякі люди навмисно купували вироби зі штучного хутра, бойкотуючи торгівлю натуральним хутром. Усі види крупних кішок були внесені до списку тварин, що оберігаються, тому торгівля їхніми шкурами була заборонена. Тоді браконьєри почали полювати на дрібних південноамериканських кішок. Чисельність популяцій катастрофічно скорочувалася. У 70-і роки XX ст. було продано 500 тисяч шкірок оцелотів та онцилл. У 1989 році ці тварини також були віднесені до переліку видів, що оберігаються законом.

ЗВІРОФЕРМИ


   Багато видів хутрових звірів люди розводять на спеціальних фермах. Зазвичай люди вирощують песців і норок. На фермах Канади, США та країн колишнього СССР щорічно виробляють декілька мільйонів шкірок цих тварин. Умови утримання хутрових звірів на фермах не найкращі. З тваринами обходяться жорстоко. Іноді тварини втікають з ферм й поселяються на волі.
   У 50-і роки минулого століття частина американських норок, привезених на ферми Великої Британії в 1929 році, втекла на волю. Вони встигли швидко розселитися по всьому острову і потрапили навіть на сусідні шотландські острови. Поява на цій території американських норок стала причиною скорочення чисельності видр, оскільки вони стали конкурентами видр у боротьбі за корм, яку останні програють. Спроби знищити американських норок, які мали місце в 60-і й 70-і роки XX століття, зазнали фіаско. У Чехії американські норки також зустрічаються у природних умовах в околицях водосховища, шо в Слапах.
   Ще одним втікачем, раніше популярним майже у всій Європі, є ондатра. Декілька тварин, що втекли в 1905 році з ферми, що була розташована недалеко від Праги, швидко розмножилися і населили простори Європи. Ондатри влаштовували свої нори уздовж річкових берегів. У багатьох країнах на цих тварин ведеться постійне полювання.
   У Північній Європі на волі розселилися єнотовидні собаки, що втекли зі звіроферм, де їх вирощували заради густого і теплого хутра. Поступово чисельність єнотовидних собак збільшилася настільки, що вони почали складати загрозу для життя домашніх тварин. Єнотовидні собаки не тільки розносять сказ, але й полюють на водоплавних птахів й спустошують їхні гнізда.

ВИКОРИСТАННЯ ПАСТОК


   Браконьєри часто ловлять тварин за допомогою пасток, щоб не пошкодити цінне хутро. У Західній Європі використовувати пастки суворо заборонено, проте в Канаді і США мисливці й у наші дні ловлять тварин за допомогою пасток і силець. У сильці часто потрапляють не тільки ті тварини, на яких вони були поставлені, але й інші види, хутро яких не має жодної цінності. У таких сильцях часто заплутується також велика рогата худоба, домашні кішки та собаки. В них часто гине багато птахів, наприклад, лебедів та орлів.
   Зазвичай мисливці ставлять пастки і повертаються до них тільки через декілька днів. Пастки влаштовані так, що спрацьовують при щонайменшому дотику до них.

Корисна інформація:





Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови...
детальніше...
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...