Збереження європейських боліт


Збереження європейських боліт Болота - це місця, де тісно поєднуються вода й суша. Ці біотопи дуже чутливі до втручання ззовні. Сьогодні практично по всій Європі їм загрожує зникнення. Охоронні заходи Значення боліт Райони - це біотопи, які тісно взаємодіють із іншими екосистемами. Можна осушити болото й на цьому місці звести будинки, однак більше користі цей район принесе, якщо залишити його в первісному вигляді. Ділянки суші, розташовані недалеко від морського узбережжя, і які частково затоплюються водою, дають притулок і місце для виведення потомства багатьом видам звірів і птахів. На голландських солоних болотах мешкає близько 60% усієї популяції трав'яних крабів карцинусів, які живуть у Північному морі, а також 80% популяції морського язика на ранній стадії його розвитку. Прикладом раціонального використання заболочених районів може бути вирощування верби й зрізування її гілок для виробництва плетених виробів. Завдяки величезній можливості поглинання надлишку води, болота допомагають запобігати повені. Зарості очерету очищають воду, поглинаючи велику кількість шкідливих речовин. Внаслідок нагромадження осадових порід вздовж берегів річок утворюється родючий ґрунт. Коли ріка тече через болота, швидкість течії знижується, що призводить до більш інтенсивного всмоктування води в ґрунт. Охорона боліт У наші дні землероби багатьох країн можуть розраховувати на допомогу держави, якщо вирішать осушувати заболочені райони. В інших країнах ситуація поступово змінюється на краще. Наприклад, у Німеччині було зупинено здійснення багатьох так званих „раціоналізаторських" меліораційних проектів (які донедавна підтримувалися урядом), а в деяких місцях навіть було розгорнуто діяльність, спрямовану на повернення заболоченим місцевостям їхнього колишнього вигляду. В 1971 році в Рамсарі (Іран) було прийнято Міжнародну конвенцію з охорони боліт. Це один із перших таких документів, що має світове значення. Усі держави, які його підписали, прийняли на себе зобов'язання зберегти в первісному вигляді хоча б один такий район. У документі, підписаному більше як 50 країнами, названо понад 400 заболочених районів, що заслуговують на особливу увагу. Загальна площа цих районів становить понад ЗО мільйонів квадратних кілометрів. Деякі держави дуже серйозно ставляться до цієї конвенції: наприклад, у Греції рішенням Верховного Суду було зупинено господарське використання території в дельті річки Нестос, що є одним із районів, згаданих у Рамсарській угоді. Природним заповідником може стати навіть невелике болітце. Охорона такого клаптика землі - справа нелегка, особливо, якщо його з усіх боків оточують меліораційні труби. Однак, відчувати відповідальність мають не тільки уряди й природоохоронні організації, але й хлібороби та садівники. У них завжди є право вибору: наприклад, у якості мульчі, замість торфу, вони можуть використовувати кору дерев, проте її нерідко викидають як непотрібні відходи. Європейським болотам загрожує небезпека зникнення з лиця Землі. їх осушують, забруднюють або засипають гравієм. Часто на їхньому місці залишається тільки виснажений грунт. Зберігати ці території дуже важко. РІЗНІ ТИПИ БОЛІТ Болотом називають надмірно зволожену ділянку землі, на якій відбувається накопичення органічної речовини, що перерозклалася і згодом перетвориться на торф. У більш вузькому розумінні болотами називають торфовища. Болота утворюються головним чином внаслідок заболочування ґрунту або заростання водойм. У помірному кліматі заболочення відбувається у тому випадку, якщо ґрунтові води підходять близько до поверхні. Крім того, нагромадженню вологи сприяє живий рослинний покрив - зозулин льон, мохи. Відповідно до особливостей рослинності й режиму живлення рослин, розрізняють низинні, перехідні й верхові болота. Низинні болота розташовані в низьких місцях, наприклад, у долинах рік. У помірній зоні - це заболочені ліси, де ростуть такі дерева як вільха, береза й рідше - хвойні; або ж це луги, вкриті трав'янистою рослинністю, наприклад, осокою, очеретом і рогозою. Рослинність перехідних боліт -це берези, сосни, осоки, сфагнові мохи. На верхових болотах переважно зустрічаються сосни, модрини, верескові, журавлина, очеретник, пухівка, сфагнові мохи. МЕШКАНЦІ БОЛІТ Місцевості, де вода тісно поєднується із сушею, населяє багато видів тварин, а якщо грунт у такому районі не надто вологий, тут зустрічається також чимало рослин. Домінуючою рослиною на торфовищах є сфагновий мох. Чим більше твердого ґрунту на торфовищі, тим багатшим є його рослинний світ. Недалеко від меж болота переважають вологолюбні рослини; чим ближче до води, тим більше з'являється типових водяних рослин. Вологолюбними рослинами є різні види ятришника. Біля боліт ростуть болотний та плямистий ятришник і пальчатокорінник Фукса. Звичайна рослина цих біотопів - болотний дремлик. Ця гарна рослина із червня по серпень розкриває свої дрібні, коричнювато-фіолетові квітки, які виростають на кінцях стебла з колосоподібного суцвіття. Інші рослини цих місць - різні види осоки, пухівка піхвова, очеретник і шейхцерія. На заболочених ділянках живуть багато видів птахів, які тільки тут знаходять необхідну їжу й місця для гніздування. Так, наприклад, у цих районах часто зустрічаються лелеки, що прилітають сюди полювати на комах, мишей і жаб. На болотах живе чибіс -красивий птах із чорно-білим оперенням, який завзято кричить своє „кью-віт, кью-віт". У період токування чибіси демонструють дивовижні шлюбні танці. Чисельність птахів цього виду протягом останнього часу трохи скоротилася, однак у багатьох місцях вони ще зустрічаються досить часто. Інші види птахів, такі, як, наприклад, великий кроншнеп і великий веретенник, стають усе більш рідкісними й у багатьох місцях майже повністю зникли. ЗНИЩЕННЯ БОЛІТ Багато боліт існують тільки певної пори року. Одні висихають улітку, інші ж, якщо довго триває дощовий період або якщо піднімається рівень ґрунтових вод, утворюються тільки на певний час. Люди здавна осушували болота. У Німеччині традиція осушування боліт своїми коренями сягає глибокої давнини. Ще імператор Фрідріх Великий велів осушити великі болота в гирлі Одеру. Одним з основних завдань робітників у концентраційних таборах, крім будівництва автодоріг, було прокладання дренажних каналів, по яких вода витікала з боліт. Так були осушені болота недалеко від Дахау. А верхню течію Рейну люди почали регулювати в 1817 році. Більш новий канал Рейн-Майн-Аунай, що вважається одним із найдорожчих і безглуздих проектів, був побудований в двадцятому столітті. На більших торфовищах сьогодні, як і раніше, масово видобувається торф. Така діяльність людини також не приносить цим біотопам користі. Побоювання вичерпати такі джерела призводить до того, що в санаторіях, які разом із сільським господарством є головними споживачами торфу, його почали використовувати по декілька разів (наприклад, після використання торф очищують і знову наповнюють ним ванну).
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...