Збереження ефіопського шакала


Збереження ефіопського шакала Ефіопський шакал - дуже рідкісний вид родини вовчих. Сьогодні екологи реалізують проект зі збереження його природного місця існування на Ефіопському нагір'ї. Охоронні заходи Проект, що здійснювався в горах Бале Існує два підвиди ефіопського шакала - південний і північний. Перший зовні більше нагадує лисицю, а другий - шакала. Дослідницька робота з вивчення обох підвидів проводилася у двох національних парках: Симін Маунтінз (5ММР) і Бале Маунтінз (ВМИР). Виявилось, що північна популяція ефіопського шакала менша і їй загрожує більша небезпека, ніж південній. Ефіопський шакал з 1974 року знаходиться під охороною держави. Він був занесений до Червоної книги МСОП. Вилов цих тварин на сьогоднішній день заборонений, за винятком дослідницьких заходів, для яких необхідно отримати дозвіл властей, що видається тільки після уважного вивчення наданої програми діяльності. У 1988 році в горах Бале почалася реалізація проекту, в якому брали участь дослідники з різних країн. Організатором проекту був МСОП, а його реалізацією займалася ефіопська організація Е\Л/С5. Мета проекту - це порятунок шакала від вимирання і створення необхідних для життя цього виду місць існування, в умовах яких можна було б в певній мірі відновити чисельність популяції цього виду. Фахівці протягом тривалого часу вели ретельні спостереження за шакалами, на яких було закріплено радіопередавачі. В результаті цих спостережень було отримано цінну інформацію про спосіб життя шакалів і чинники небезпеки, що загрожують їхньому існуванню. Стратегічна програма Дослідницька команда розробила безліч розпоряджень, що стосуються контролю чисельності здичавілих собак і обмеження випасу худоби. Крім того, вчені наполягли на обов'язковій вакцинації тварин від сказу, видаленні з території національних парків всіх собак і навіть на виселенні з національного парку Бале Маунтінз місцевих жителів. Водночас дослідники організували інформаційну кампанію серед місцевого населення з метою агітації добровільних помічників для цієї програми і заручення їхньою підтримкою. З території парку повинні бути вивезені вівці й кози, випас яких викликає ерозію ґрунту. Служителі парку здійснюють регулярні обходи території парку, \| спостерігаючи за дотриманням перелічених розпоряджень. Нині вчені наполягають на організації штучного розведення ефіопського шакала. Загальна чисельність ефіопських шакалів у наші дні складає приблизно 650-700 особин -вид знаходиться на межі вимирання. Число тварин зменшується у зв'язку з діяльністю людини, гібридизацією і браконьєрством. СПОСІБ ЖИТТЯ Ефіопський шакал нагадує собаку з лисячою головою. Уздовж спини в нього тягнеться чорний ремінь, різко відмежований від рудих боків і кінцівок. Хвіст рудий, з чорним кінцем. Ефіопські шакали живуть зграями, що складаються з 4-12 дорослих тварин, щенят і молодняка, проте полюють вони зазвичай поодинці. Кожна зграя має індивідуальну територію для полювання. Увечері тварини однієї зграї мітять межі своєї території і граються. Ігри потрібні для зміцнення стосунків тварин усередині зграї. Ефіопський шакал харчується гризунами. Він має добре розвинений слух, за допомогою якого точно визначає місцезнаходження здобичі в траві або неглибоко під землею. Шакал також полює на птахів і зайців, не гидуватиме він і мертвечиною. Іноді зграя шакалів влаштовує спільне полювання на звичайних редунок або дитинчат гірської ньяли. У зграї є одна доросла самка, яка злучається з вожаком. Потім самка готує лігвище, в якому через 60'днів на світ з'являється від 2 до 6 щенят. Про матір з потомством дбає вся зграя, приносячи їм їжу і охороняючи дитинчат, коли самки немає поруч з ними. У віці приблизно п'яти тижнів щенята вперше пробують тверду їжу, а коли їм виповнюється півроку, вже самі полюють. ЯКУ НЕБЕЗПЕКУ НЕСУТЬ СОБАКИ? Дикі собаки є харчовими конкурентами шакалів, вони також переносять збудників чуми і сказу. В результаті схрещування шакалів з собаками на світ з'являється здатне до розмноження потомство. Не всі представники вовчих можуть схрещуватися з собаками (руді лисиці, що належать до роду Уиірез, не можуть схрещуватися з собаками), проте вовки, шакали і собаки належать до роду Сапіз і можуть давати гібридне потомство. НЕДОСТАТНЯ КІЛЬКІСТЬ ЇЖІ Ефіопське нагір'я - батьківщину ефіопського шакала -перетинають широкі лолини й низовинні ділянки. Чисельність південного підвиду, що мешкає в горах Бале і Аруссі, складає біля 500-550 особин. Північний підвид населяє нагір'я Симін на північний схід від вершин Гуна і Шоа. Чисельність його популяції складає всього близько 150 особин. Ефіопський шакал тисячоліттями жив у саванах, розташованих на висоті від 3 000 до 4 000 метрів над рівнем моря. Він уникав зустрічей з людиною і полював на гризунів. Місцеві жителі в період засухи споконвіку приганяли свої стада в гори, проте за останнє сторіччя в цих місцях значно зросла як чисельність населення, так і кількість худоби. Масовий випас худоби в цих місцях викликає таке явище, як ерозія грунту, що, в свою чергу, спричиняє скорочення популяцій гризунів. Розвиток скотарства в цьому регіоні загрожує також і диким копитним тваринам, оскільки свійські тварини стають їхніми харчовими конкурентами. Все це сукупно чинить вплив на спосіб життя, живлення, стан здоров'я і репродуктивну функцію шакалів.
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...