Збереження білоголового орлана


Збереження білоголового орлана Причетність до геральдики США не врятувала білоголових орланів від переслідування з боку фермерів. Сьогодні посилено вимоги законів, спрямованих на збереження цих прекрасних хижаків. Заходи зі збереження: Збереження природного середовища Найважливішим кроком в охороні білоголових орланів було видання в 1972 році закону, що забороняє використання ДДТ. Коли фермери перестали використовувати цю отруту, чисельність білоголових орланів почала поволі зростати. Через десять років птахи знову почали з успіхом гніздуватися й повертатися в ті райони, де раніше мешкали їхні предки. Уряд США підтримав збереження цього виду новими правовими ініціативами. Створені охоронні зони навколо гніздових місць білоголових орланів мали забезпечити спокій цих птахів у шлюбний період. У Флориді, де білоголові орлани почали гніздуватися неподалік від населених пунктів, архітекторам довелося поклопотатися про збереження районів, в яких ростуть дерева, необхідні для гніздування цих птахів. Територіями, що охороняються, були оголошені також місця зимівель білоголових орланів, оскільки це досить полохливі птахи, і якщо їх потривожити, вони залишають ці місця назавжди. Багато білоголових орланів загинули, отруївшись свинцем, оскільки полювали на водоплавних птахів, в шлунках яких знаходився дріб. Ослаблені та отруєні свинцем водоплавні птахи були легкою здобиччю пернатих хижаків. Програми з розведення Навіть такі обставини, як причетність до геральдики й історії США і включення до числа птахів, що охороняються, в 1940 році не завадили фермерам винищувати білоголових орланів. Коли чисельність цих птахів різко скоротилася, виникла необхідність вжиття серйозніших заходів для їхнього збереження. Урядові органи однієї з канадських провінцій і 12 штатів США почали реалізовувати на своїй території програми, метою яких є розведення орланів у неволі і повернення їх на місця гніздування їхніх предків. Один із пунктів програми - це встановлення у відповідних місцях спеціальних жердин з гніздовими боксами, завдяки яким пташенята успішно завершують свій розвиток - там вони навчаються літати. У таких гніздах можна поселити молодих, вирощених у неволі птахів віком від шести до восьми тижнів. Працівники служби охорони природи підгодовують пташенят, поки вони добре не освояться у своєму новому гнізді. Коли пташенята стають на крило, бокс відкривають. Молоді орлани вилітають з нього і знайомляться з місцевістю, але регулярно повертаються назад, оскільки знають, що у гнізді на них чекає пожива. Птахів підгодовують, поки вони не стануть повністю самостійними. Завдяки такій програмі на волі було розселено більше трьохсот білоголових орланів. У всіх районах, де на волю були випущені молоді орлани, птахи прижилися і почали гніздуватися. У Флориді для штучного розведення птахів екологи виймають яйця з гнізд місцевих орланів. Після того, як з гнізда було вийнято яйце, самка починає відкладати й насиджувати нові. Сьогодні, після майже трьох десятків років з того часу, як були оголошені закони, що захищають існування білоголового орлана і місця його проживання, чисельність популяцій цього величного хижака почала поступово збільшуватися. Можливо, цей вид вдалося зберегти для прийдешніх поколінь. ЗНИЩЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ Нині найбільш реальну загрозу для білоголових орлан пі становить будівництво різних об'єктів у районах їх гніздування і зимівель. Втручання людини в природу незайманих районів позбавляє білоголових орланів їхніх місць існування. Зведені дамби і збудовані гідроелектростанції обірвали шляхи, по яких століттями пливли на нерест лососі. З цієї причини орлани втратили одне з найважливіших джерел їжі. Навіть найвіддаленіші і найбільш недоступні райони не змогли встояти перед впливом цивілізації. До тих пір, поки річки і озера не будуть очищені і захищені від забруднення, не можна сподіватися на повернення орланів до багатьох місць, де колись мешкали їхні предки. МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ Білоголовий орлан мешкає на більшій частині території Північної Америки, від південного краю Арктики і до півдня Флориди та Мексики. Птахи селяться здебільшого на берегах прісноводих водоймищ і вздовж морського узбережжя. Учені виділяють два підвиди білоголових орланів. Перший мешкає в США. У 1978 році цей підвид був вписаний у Червону книгу МСОП. Тільки у штатах Мічіган, Вісконсін, Орегон, Міннесота і Вашингтон він вважається рідкісним, а не зникаючим видом. Підвид, що зустрічається в Канаді і на Алясці, - не вважається зникаючим, оскільки його популяції досить численні. За підрахунками, лише на Алясці та в Британській Колумбії мешкає більше чотирьох тисяч восьмисот особин, а на решті частини Канади і США можна зустріти ше п'ять тисяч чотириста білоголових орланів. Взимку птахи мігрують до районів, де можуть знайти достатню кількість відповідної здобичі - риби і водоплавних птахів. На 16 км уздовж річки Хілкат, яка протікає по південно-східній частині Аляски, кожної зими збирається близько З 500-4 500 орланів. ЗНИЩЕННЯ Білоголовий орлан -гербовий птах США. Незважаючи на це, його здавна знищували, підозрюючи в розкраданні ягнят. Рибалки на Алясці вважали, що саме білоголові орлани скорочують популяцію лососів, тому в 1915-1952 роках вони виплачували винагороду за кожного застреленого орлана. Білоголові орлани дуже рідко полюють на дрібну худобу. Та коли фермери бачили птахів, що бенкетували на падалі, вони думали, що це орлани вбивають тварин, тому винищували їх. Поступово чисельність білоголових орланів сильно скоротилася. В результаті підвид НЛ.ІеисосеркаІиз, що мешкає на південь від Канади, налічував усього 500-700 особин. Його було включено до Червоної книги МСОП. ОТРУЄННЯ ХІМІКАТАМИ Введення пестицидів, особливо інсектициду ДАТ, у п'ятдесяті роки минулого століття було для сільського господарства справжньою знахідкою. Проте воно принесло загибель багатьом рослинам і тваринам. Розпилені над полями засоби захисту від комах-шкідників разом з дощовою водою потрапляли до водоймищ. Звідти по харчовому ланцюгу пестициди потрапляли в планктон, потім у дрібну рибу, якою харчуються водоплавні птахи і хижа риба, і, в результаті, в організм великих хижаків, причому тут вони накопичувалися в особливо високій концентрації. На вершині такого харчового ланцюга стояли білоголові орлани. Кількість ДДТ, шо накопичилося в їхніх організмах, була дуже великою. Птахи не гинули від отруєння, але ставали безплідними - відкладали яйця з тонкою шкарлупою, тому не могли їх насиджувати.
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...