Збереження білих оріксів


У1972 році був застрелений останній білий орікс з тих, що жили в природі. На щастя, в 1962 році від ловили самця і двох самок, яких поселили в зоопарку Фенікс у штаті Аризона.

   Заходи зі збереження:
Повернення оріксів на Близький Схід

   Перші особини білого, або аравійського, орікса, які в 1978 році були знову розселені на Близькому Сході, родом із зоопарку в Сан-Дієго, були випущені на території Йорданії. Проте справжньою перемогою було розселення тварин в Омані. У 1980 році за наказом султана в Ялун Сентер було доставлено 18 білих оріксів. Місцеві мешканці були раді поверненню цих практично зниклих в природі тварин, зображених на державному гербі Омана.
   Добровольці почали працювати в Ялун Сентері, де розміщувалися білі орікси. Проте перш ніж вдалося виростити тварин, яких можна було розселити на волі, минуло ще чимало часу. Спочатку білі орікси повинні були звикнути до життя на величезній пустинній території (величезній порівняно з тією, на якій вони містилися в розпліднику). Протягом семи місяців їх утримували на великих огороджених ділянках. Потім два роки вони провели на ділянці площею в один квадратний кілометр. У цей час білі орікси поступово звикали не тільки до екстремальної різниці температур в пустелі, але й змогли створити стабільну ієрархічну структуру в стаді. Перші дві групи білих оріксів були випущені в Омані в 1982 і 1984 роках. У 1982 році на волю випустили групу з 16 дорослих оріксів і декілька молодих особин. З цього часу розпочалась складна і довга операція по відродженню білого орікса.


Життя в природі

   На деяких випущених на волю білих оріксах було закріплено ошийники з мініатюрними радіопередавачами, які дозволяли персоналу протягом 4 років стежити за переміщеннями тварин. В процесі штучного розведення білі орікси не втратили свого природного інстинкту, що дозволяє їм вижити у складних умовах пустельного клімату. Тварини знаходять тінь, лижуть скелі, на яких осідає волога, щоб отримати необхідну рідину, а під час міграцій у пошуках їжі дуже добре орієнтуються в просторі. Через дев'ять місяців після повернення у природу одна вагітна самка, у пошуках води повернувшись уночі до напувалки в Ялун Сентер, випила 11 літрів води і відразу ж вирушила назад до стада. Не було проблем і при відновленні ієрархічного ділення особин у стаді.
   У 1984 році в пустелі зустрілися два стада білих оріксів, і тоді деякі особини перейшли з одного стада до іншого. Пізніше, коли стада білих оріксів збільшилися, вони розділилися на декілька груп, які почали вести самостійний спосіб життя.
   У 1984, 1988 і 1989 роках на волю було випушено нові групи оріксів. У наші дні дикі стада цих тварин живуть в Йорданії, Омані, Саудівській Аравії, Ізраїлі, Катарі, Об'єднаних Арабських Еміратах, Бахрейні і Дубаї.
   До цих стад приєдналися й білі орікси, з невідомих раніше, ймовірно, приватних стад. Це дозволило урізноманітити генофонд популяцій білого орікса, що живуть на волі.






   Програма порятунку і розведення білого орікса в неволі була однією з перших програм подібного типу. Білого орікса вдалося врятувати, попри те, що живими залишалося зовсім небагато тварин, які всі жили в зоопарках.

ПОЛЮВАННЯ НА ОРІКСІВ


   Раніше білі орікси у великій кількості зустрічалися на всій території Аравійського півострова. Ці тварини були чудово пристосовані до життя в несприятливих умовах пустелі. Всю необхідну для існування воду вони отримували з рослин. Крім того, тварини злизували росу з каменів. Білий орікс завжди вмів відчувати дощ навіть на великій відстані і рухався в ньому напрямі у пошуках їжі. Стада цих антилоп здійснювали переходи вночі. Нерідко вони покривали відстань близько 45 км, щоб дістатися до того місця, де було найбільше їжі. Орікси здійсню-вали переходи по добре знайомих стежинах. Використання постійних стежок, неквапна хода, білий колір шерсті і відсутність укриття в пустелі робили білих оріксів прекрасною здобиччю для мисливців. Століттями на оріксів полювали з луками, що впливало на їх чисельність мінімально. Бедуїни вірили, що той, хто зловив орікса, обов'язково оволодіє його силою. У XIX столітті, коли на Близький Схід прийшли європейці з вогнепальною зброєю, за короткий час було вбито тисячі тварин. Під час 1-ої Світової війни білих оріксів убивали заради м'яса. У другій половині XX століття вони стали улюбленою здобиччю робітників нафтових компаній. Тварин переслідували на джипах, їх вбивали із автоматів. Останній дикий орікс був убитий в 1972 р.

РОЗВЕДЕННЯ У НЕВОЛІ


   Працівники природоохоронних організацій випробували всі можливі методи для того, щоб вивести в неволі якомога більше тварин. Керівництво декількох зоопарків припускало, що в них є білі орікси, проте виявилось, що це були тільки гібриди або тварини інших видів. У Лондонському зоопарку жила одна самка, згодом сюди привезли ще 12 тварин з приватного стада на Близькому Сході. Всього вдалося зібрати 13 аравійських оріксів, що було багатообіцяльним початком для розведення тварин у неволі. Троє білих оріксів, спійманих у пустелі, разом із самкою з Лондона були перевезені на літаку до зоопарку Фенікс.
   Ло стада приєдналися також самка з приватного зоопарку в Кувейті, двоє новонароджених телят і дві пари з приватного зоопарку короля Саудівської Аравії. Зоопарк Фенікс отримав унікальне єдине у світі стадо білих оріксів. Ще два екземпляри були привезені в зоопарк Лос-Анджелеса. Виживання всього виду залежало від 13 особин. Протягом семи років народжувалися тільки самці, причому один з них виявився безплідним. З 1980 р. успіху в розведенні оріксів досягли й інші зоопарки США і Європи. Отже, повернення орікса в природу стає реальноістю.

ОПЕРАЦІЯ „ОРІКС"


   У 1961 р. британська організація охорони природи (FPS) почала реалізацію програми під назвою „Орікс". Метою проекту був порятунок і вирощування білого орікса в неволі. У той час на волі жило не більше 200 особин, тому популяції загрожувало зникнення.
   FPS не була єдиною організацією, що зацікавилася порятунком білих оріксів. На початку 60-х років XX ст. мисливці застрелили ще 48 тварин, що кочували по кам'янистих низовинах Аравійського півострова, де орікси рятувалися від літньої спеки. У 1982 р. почалося виконання операції „Орікс". За допомогою літаків королівських військово-повітряних сил працівники природоохоронних організацій дослідили близько 8 000 км2 пустелі, намагаючись знайти стада білих оріксів, що збереглися. За цей час мисливці вбили ще 13 тварин. Під час експедиції команда РР5 виявила тільки 11 оріксів. їм вдалося зловити трьох із них - одного самця і двох самок. Ці орікси були перевезені в зоопарк Фенікс у штаті Аризона. Трьох тварин не було достатньо, щоб врятувати всю популяцію оріксів.

Корисна інформація:





Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови...
детальніше...
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...