Дукери

Дукери

Дукери - це невеликі африканські антилопи, які населяють савани й ліси. Ночами вони вирушають на пошуки корму -рослин, ягід і фруктів.

   Ряд - Парнокопитні
   Родина - Порожнисторогі
   Рід/Вид - Sylvicapra, Cephalophus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Висота у холці: залежно від виду, від з 30 до 85 см.
Маса: залежно від виду, 4,5-63,5 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Шлюбний період: весь рік.
Вагітність: 4 місяці.
Кількість дитинчат: 1, рідко коли 2.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються на індивідуальних ділянках поодинці або парами.
Їжа: рослини, фрукти, а також яйця і дрібні тварини.
Тривалість життя: у неволі 12 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Дукери - невеликі африканські антилопи. Всього відомо 17 видів цих антилоп, що належать до двох родів, - чубатих і чагарникових дукерів.

Відомо 17 видів дукерів різного розміру. Деякі з них не більші за кролика, інші сягають розмірів невеликої косулі. Лукери ведуть досить утаємничений спосіб життя, тому й дотепер немає точних даних про чисельність цих тварин і спосіб їх життя.

РОЗМНОЖЕННЯ

Час гону у дукерів не припадає на якийсь певний сезон. У шлюбний період особини обох статей знаходять одне одного за залишеними пахучими мітками. Коли партнери зустрічаються, вони виконують досить простий шлюбний ритуал, під час якого самець і самка притискаються одне до одного мордами, як це роблять самці під час бійки. За допомогою цих дій вони залишають на партнерові свою пахучу мітку. Якщо в цей час поблизу з'являється суперник, то самець люто його атакує, щоб захистити свою самку. Вагітність самок триває біля чотирьох місяців. Самка приносить зазвичай одне теля, рідше двох. У перші тижні мати ховає дитинчат у хащах і приходить до них тільки на час годування. У віці шести-дев'яти місяців дитинчата стають вже цілком самостійними.

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Дукери тримаються поодинці або парами. Це територіальні тварини, тому представники обох статей мітять свої ділянки секретом передочноямкових залоз. Пахучі виділення дукери залишають на гілках і стовбурах дерев та на стеблах рослин. У межах індивідуальної ділянки тварини мають постійні місця відпочинку і годування.
   Самці дукерів нерідко б'ються між собою, відстоюючи право на володіння власною територією. При цьому супротивники стають одне навпроти одного і труться мордами, залишаючи запахові мітки. Потім вони стикаються головами, атакуючи супротивника своїми ріжками. Поєдинок завершується втечею одного із суперників, а переможець ще впродовж деякого часу переслідує його, щоб упевнитися, що переможений не повернеться на відвойовану ділянку. На головах у самців можна помітити шрами - свідчення жорстоких поєдинків.
   Окрім чагарникового дукера, який мешкає здебільшого в буші, решта видів живе в тропічних лісах Африканського континенту. Дукери не можуть почуватися в безпеці, знаходячись навіть у лісових хащах. Ці маленькі антилопи - досить швидкі бігуни і можуть врятуватися втечею від багатьох ворогів, проте африканські цивети, степова і золота кішки становлять для них досить-таки серйозну загрозу.

ЇЖА

   Щоб дістатися до листя і плодів на низьких гілках дерев і кущів, дукери піднімаються на задні ноги. Ці маленькі антилопи харчуються різними частинами рослин: корою, молодими пагонами, бруньками, бутонами, квітами й насінням. Дукери зрідка також поїдають плоди і фрукти, проте травою вони харчуються рідко, оскільки вона містить мало поживних речовин. Дукери також споживають комах, черевоногих молюсків і жаб.
   Деякі види цих антилоп полюють і на дрібних птахів. Нерідко їхньою здобиччю стають пташенята, які ще не опанували мистецтво польоту. У зоопарку спостерігали дукерів, які збивали голубів, що намагалися злетіти, а потім умертвляли їх зубами.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Люди племені бакете з Конго ніколи не полюють на дукерів, оскільки вірять, що в кожного, хто з'їсть їхнє м'ясо, випадуть усі зуби.
Англійці назвали тварин. Це слово походить від африканського, що означає зануритися у воду, або пірнути. Спосіб, яким антилопи уникають небезпеки, і справді можна назвати „нирком" у хащі.
Порівняно з розмірами тіла, дукери мають найбільший мозок серед антилоп.
Найкрасивішим представником підродини дукерів вважається зебровий дукер.

ОСОБЛИВОСТІ ЗВИЧАЙНОГО ДУКЕРА

   Роги: короткі, загострені, злегка загнуті назад. У деяких видів роги мають тільки самці, в інших їх носять і самці, і самки.
   Голова: є підочноямкові залози. В обох статей на тім'ї є чуб.
   Ноги: передні кінцівки дукерів коротші за задні, тому, щоб пройти через дуже густі зарості, їм достатньо лише нахилити голову.

- Ареал дукерів
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Дукери живуть у центрально- і південноафриканських лісах на висоті до 4 000 м над рівнем моря.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Багато видів досі численні, але про життя інших й дотепер є мало свідчень, тому немає даних про чисельність їхніх популяцій. П'ять видів дукерів належать до найрідкісніших ссавців світу, наприклад, чепрачний і зебровий дукери.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...