Гофер західний

Гофер західний

Гофер - це гризун, що мешкає в Північній і Центральній Америці. Його довжина - близько 20 см. Для забезпечення своєї життєдіяльності він здатний вирити систему камер та ходів завдовжки до 15 м.

   Ряд - Гризуни
   Родина - Гоферові
   Рід/Вид - Thomomys

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: 12-22,5 см, самки -менше.
Маса: 45-500 г, самці зазвичай набагато важчі.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: самець -у рік, самка - в 3 місяці.
Шлюбний період: час і кількість приплодів залежить від регіону.
Вагітність: 17-20 днів.
Кількість дитинчат: зазвичай 5.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: одинак; забіяка.
Їжа: коріння і коренеплоди, а також наземні частини рослин.
Тривалість життя: 4 роки на волі.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Гофер західний є близьким родичем гофера східного.

У гофера з обох боків мордочки знаходяться спеціальні, вкриті шерстю мішки. У них за допо-могою передніх лап тварина набиває корм, який вона потім переносить на „склад" в підземній норі, відкладаючи таким чином запас на зиму.

ЇЖА

Їжа гоферів має виключно рослинне походження. На поверхні землі вони харчуються вегетативними частинами зелених рослин. З наповненими защічними мішками гофери поспішають повернутися в нори, щоб розмістити корм на своїх „складах". Під землею вони харчуються корінням, паростками та коренеплодами, що їх вдосталь знаходять, коли риють свої нори. Раціон гоферів в значній мірі залежить від місцевості, в якій вони живуть, але його основа - різні трави і рослини.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Гофери охоче поселяються в таких місцях, де поблизу знаходяться сільськогосподарські угіддя з могутнім шаром грунту, в якому можна легко будувати складні підземні лабіринти. Ці невеликі гризуни зустрічаються й в пустельних районах або на гірських лугах.
   Гофери є дуже войовничими створіннями, особливо в період розмноження, під час якого вони завзято захищають свої володіння від представників свого ж виду - як самців, так і самок. Гофери покидають свої володіння дуже рідко, але вони часто міняють межі ділянки, оскільки гризунам іноді доводиться долати чималий шлях у пошуках достатньої кількості корму і води. Що бідніше територія, то частіше гофери розширюють її межі.
   За кормом гофери виходять з нори найчастіше вночі. Під час будівництва підземних тунелів, для проходження крізь коріння і інші перешкоди, гофери використовують свої чотири зуби-різці, дуже подібні до гострих доліт. Гризуни розгрібають землю передніми кінцівками за допомогою довгих, гострих та злегка заломлених донизу кігтів. Багато тунелів і нір доповнюються коморами, в яких гофери зберігають запаси на зиму. Дитинчат гофери приводять у гніздовій камері - найбільш безпечному місці у норі.

РОЗМНОЖЕННЯ

   Більшість самок гоферів народжує потомство щонайменше раз на рік, попри те, що досить багато самців нездатні до запліднення самок. Гофери, що живуть у місцях, які багаті на їжу, можуть злучатися цілий рік і виростити декілька приплодів. Популяції, що проживають у дикій місцевості, розмножуються лише в певний період й приводять меншу кількість дитинчат.
   Після спаровування самка і самець залишають один одного. Защічні мішки у дитинчат відкриваються у віці 24 днів. Протягом наступних 2-3 днів розплющуються очі і дитинчата починають чути. Дитинчатам іноді потрібно 100 днів, щоб у них з'явилася „доросла" шкірка. Молоком матері вони харчуються 40 днів, після припинення лактації залишаються разом з самкою принаймні ще два місяці.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Багато популяцій гоферів є відрізаними від решти світу пасмами недоступних гір, отож вони можуть безперешкодно рости та розвиватися. Таким чином, з бігом часу, утворилося понад 185 нових видів цього гризуна.
У деяких регіонах гофери сприяють дуже швидшому росту рослин, оскільки, викопуючи глибокі нори, вони прекрасно розпушують ґрунт. Проте великі популяції цих гризунів здатні знищити навіть найкращі врожаї.
Гофери дуже спритні і здатні бігати однаково швидко як передом, так і задом, як на землі, так і в підземних тунелях.
Бруд та пісок з очей гофери усувають, виділяючи з величезних слізних залоз значну кількість рідини.
Зуби гоферів, які живуть у місцевостях з твердим і сухим ґрунтом, значно більші і могутніші, ніж у звірів, що населяють гірські луги або обладнують нори в місцях з пухким ґрунтом чи неподалік від сільськогосподарських угідь.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАХІДНОГО ГОФЕРА

   Різці: використовуються при будівництві підземних переходів. За ними змикаються губи.
   Кінцівки: дуже сильні лапи, на яких є довгі кігті. Передніми лапами вигрібає землю з підземних коридорів.
   Хвіст: вкритий волосками. Гофер обмацує ним дорогу, коли задкує в нору.
   Защічні мішки: розміщуються по обидві сторони голови і продовжуються до шиї. Вони вкриті шерстю також і зсередини. Під час чищення гофер вивертає їх назовні. Мішки г служать ддя перенесення їжі.

- Ареал західного гофера
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Північна та Центральна Америка, від південного Заходу Канади до південного Заходу США і Мексики.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Люди знищують гоферів, оскільки ці тварини завдають значної шкоди полям і зрошувальним системам. Чисельність гоферів й досі велика, оскільки вони досить швидко розмножуються.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...