Альпака

Альпака - це одомашнений вид лам, безгорбих представників родини верблюжих. Завдяки надзвичайно густій шерсті вона чудово пристосована до життя на великій висоті.


   Ряд - Мозолееногі
   Родина - Верблюдові
   Рід/Вид - Lama guanicoe f.glama

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Висота у холці: 94-104 см.
Маса: 55-65 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: зазвичай з 2 років.
Шлюбний період: увесь рік.
Вагітність: 11 місяців.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: стадні тварини; активні вдень.
Їжа: трави й багаторічники.
Тривалість життя: вирощують до семирічного віку, у природі може дожити до 25 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Інші представники американських мозоленогих - це гуанако (Lama guanicoe), домашня лама (Lama guanicoe f.glama) і вікунья (Vicugna vicugna).

   Альпаку зазвичай розводять тільки заради шерсті. Гадають, що альпака з'явилася в результаті схрещування домашньої лами з вікуньєю. Численні спроби акліматизувати альпаку в Європі і Африці закінчувалися невдачами, оскільки люди залишили поза увагою той факт, що альпака - тварина високих рівнин.

ЇЖА

   Більше всього альпака любить молоду свіжу траву, проте в цілому тварина невибаглива у їжі.
   Як і в інших мозоленогих, верхня губа у альпаки роздвоєна. Альпака харчується майже тим самим кормом, що і коні. Пасуться ці тварини високо в горах. Під час пошуку їжі альпаки рухаються дуже поволі, ретельно обстежуючи високогірні райони у пошуках придатних для них кормів. Невеликі стада цих тварин мандрують з місця на місце, розшукуючи найбільш ніжні і найбільш поживні рослини.
   Високо в горах альпаки можуть розраховувати тільки на себе, тому в разі потреби вони задовольняються найпростішою їжею. Лише деякі заможні фермери дозволяють альпакам пастися на лугах, порослих травою, люцерною або конюшиною. Вдень альпаки годуються на лугах, а вночі тварини сплять. Увечері вони пережовують з'їдену за день їжу. Альпаки потребують регулярного водопою. Для отримання якіснішої шерсті тваринники дають тваринам мінеральні добавки. На одному акрі можуть харчуватися від 6 до 10 альпак, проте тваринники прагнуть додавати до їхнього раціону сіно й мінерали.

АЛЬПАКА І ЛЮДИНА

   Вже більше 2 000 років альпака є домашньою твариною.
   Альпаку почали розводити дуже давно - це зробили інки приблизно 500 років до нашої ери. Цих тварин вирощували заради шерсті, м'яса і шкіри. Навіть їхній гній інки не викидали, оскільки його можна використовувати у якості палива. Тож не дивно, що у минулому альпак називали „золотом інків". Для сучасних індійців альпака залишається важливою домашньою твариною. Альпаку вирощують здебільшого заради шерсті. У Чилі, Аргентині і Перу проживають напівдикі стада альпака, яких відловлюють тільки для стрижки. Виділяють два різновиди альпак. Особливо цінною вважається шерсть сурі. Шерсть цих альпак утворює скручені кіски, вона є довшою і блискучішою, ніж в уакії. Шерсть уакії дуже густа і м'яка.


РОЗМНОЖЕННЯ

   Через годину після появи на світ дитинча вже встає на ноги.
   Дикі предки альпаки - вікуньї - тримаються родинними стадами, які складаються з дорослого ватажка, декількох самок та їхніх дитинчат. Гареми проживають на власних ділянках, іноді об'єднуючись в дещо більші стада.
   З самками в кожному гаремі злучається тільки ватажок. Поєдинки самців за положення в стаді або самку трапляються постійно і бувають дуже запеклими. При розведенні альпак в неволі положення міняється, оскільки розмноженням альпаки керує людина. Тварин обох статей, як правило, тримують у різних вольєрах, а до спаровування допускають лише обраних самців. У самок альпаки овуляція відбувається при контакті з самцем, тому альпака може завагітніти в будь-який час. Дитинчата народжуються через 11 місяців. Новонароджені важать лише один кілограм, проте ростуть дуже швидко. Через 9 місяців, коли припиняється лактація, їхня маса вже досягає ЗО кг. Дитинчата досить швидко ростуть до третього року життя. Самки можуть злучатися відразу ж після пологів, проте зазвичай вони приводять дитинчат раз на два роки. Плодючість альпак не є високою. Часто у самок трапляються викидні.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Високо в горах, лісах і на узбережжі Перу, Болівії, Аргентини і Чилі альпака зустрічаються у великій кількості. Альпака - це один із двох одомашнених видів роду лам. Усі тварини, які зустрічаються на обширних територіях, утримуються в неволі або ведуть напівдикий спосіб життя. Найбільші стада альпак зустрічаються на Перуанському нагір'ї і у високогірних районах Анд, де вони пасуться, нерідко доходячи аж до межі снігів. Перуанське нагір'я знаходиться на висоті З 800 м над рівнем моря. З диких рослин тут ростуть тільки трави. Деякі тваринники намагаються збагачувати місцеві луги іншими видами рослин, щоб збільшити кількість їжі для альпак.
   Альпаку також розводять і високо в горах. У цих районах це єдина вигідна сільськогосподарська діяльність, оскільки тут росте бідна рослинність, а клімат є дуже суворим.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Альпака    У наші дні популярність лами й альпаки росте. Їх утримують не тільки в зоопарках. Вони стають популярними як домашні улюбленці. В Америці і Європі охоче заводять цих симпатичних, красивих і лагідних тварин для утримання в своїх заміських будинках, маєтках і ранчо.
   Це особлива порода лами, проте вона менша за розміром. Альпаку розводили і розводять виключно заради довгої шерсті чудової якості, яка йде на виготовлення шерстяної тканини. Ще іспанські конкістадори були вражені високою якістю шерстяних тканин перуанських індійців. У Європі у той час ще не вміли виготовляти шерстяні тканини подібної якості! Шерсть цих домашніх тварин роду лам найгустіша і найдовша. Альпак стригли через кожні два роки. До умов утримання тварини також невибагливі, як і лами, але погано витримують вологий клімат.
  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

  • Червоні кров'яні тільця всіх мозоленогих мають не круглу, а овальну форму.
  • Альпака, як і інші безгорбі верблюди Америки, має так багато червоних кров'яних тілець, що може без зусиль дихати розрідженим гірським повітрям.
  • Натуральна шерсть чисто-білих альпак добре піддається фарбуванню, але вона велика рідкість. Така шерсть має неабиякий попит і продається за високими цінами, тому перуанці зацікавлені в розведенні альбіносів альпаки.
  • Альпака вважається мініатюрним різновидом лам.
  • При спілкуванні між собою альпаки широко використовують незнайому для нас мову рухів тіла (стійка, положення вух, шиї).
  

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ АЛЬПАКИ


   Дитинча: має м'яку кремову шерсть, яка з віком темнішає. Новонароджений важить близько 1 кг. Його маса за 9 місяців, поки він харчується молоком, досягає 30 кг.
   Морда: роздвоєна верхня губа і різці нижньої щелепи, що постійно ростуть, дозволяють альпаці їсти різні види рослин.
   Шерсть: дуже тонка. Практично немає різниці між довжиною підшерстка і остьового волосся. Шерсть росте постійно. Колір варіює від білого до коричнево-чорного, іноді на тілі є малюнок з білих і коричневих плям.

- Ареал альпаки

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Альпаку в напівдикому стані розводять на території від півдня Перу до півночі Чилі і Аргентини. У зв'язку з дедалі більшим попитом на шерсть альпаки, її розведення стало популярним і в інших країнах Південної Америки.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Кількість тварин на сьогоднішній день оцінюється в 3 мільйони і постійно збільшується, що пов'язано із зростанням попиту на шерсть альпаки.

Корисна інформація:





Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови...
детальніше...
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...