Валабі скельний

Валабі скельний

Спритних і жвавих скельних, або кам'яних, валабі називають „австралійськими сарнами". Тварини з легкістю підіймаються по крутих схилах і перестрибують через широкі розколини.

   Ряд - Сумчасті
   Родина - Кенгурові
   Рід/Вид - Petrogale

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 50-80 см.
Довжина хвоста: 40-70 см.
Маса: до 9 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 18 місяців.
Шлюбний період: за сприятливих умов цілий рік.
Вагітність: 30-35 днів; розвиток у сумці 8 місяців.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримається групами.
Їжа: трава, в посушливу пори листя, кора і корінці рослин.
Тривалість життя: 14 років у неволі.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
До роду скельних валабі входить чимало видів, серед них жовтоногий гірський валабі.

Густа, красиво забарвлена шерсть багатьох кенгуру колись широко використовувалася для пошиття модного одягу. Скельні валабі винищувалися браконьєрами і завезеними до Австралії лисицями, тому сьогодні тварини зникли з багатьох місць свого ареалу.

РОЗМНОЖЕННЯ

У тих регіонах, де кількість опадів достатня для росту трави, що забезпечує кормом рослиноїдних тварин, скельні валабі розмножуються протягом цілого року. У посушливий період, коли самки не отримують необхідної для утворення молока кількості корму, вони не можуть вигодовувати дитинчат. Поки виводкова сумка зайнята, зародок в утробі розвивається повільно. Цікаво, що під час засухи зародок практично не росте, одначе в сезон дощів його розвиток відбувається прискореними темпами, і він незабаром досягає стадії, на якій покидає материнське лоно і переходить в її сумку. Вагітність самки триває 30-35 днів. Дитинча висить на сосці близько 200 днів, після чого починає виходити зі свого укриття.

ЗБЕРЕЖЕННЯ

Скельні валабі проживають у горах Австралії: у високогірних районах і на низьких гірських грядах. Вони ховаються в глибоких розколинах. Вхід в укриття цього кенгуру знайти не складно: його видає гладка кам'яна поверхня. Щітко-хвостий кам'яний валабі, що населяє прямовисні схили гір в східній частині Нового Південного Уельсу, має пухнастий хвіст. Темно-коричневий колір шерсті робить його практично непомітним серед скель.
Нині зберегти щіткохвостого кам'яного валабі в природних умовах практично неможливо, тому тварин виловлюють і вирощують у неволі, щоб у майбутньому повернути їх у природні місця існування, де вони проживали впродовж століть.

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Спекотними літніми місяцями більшу частину дня скельні валабі проводять у тінистих укриттях між каміннями, звідки виходять лише рано вранці і в сутінках. За короткий час їм потрібно встигнути дістатися до місць, що заросли травою, якою вони й харчуються. Наляканий валабі на секунду зупиняється і кілька разів ударяє по землі задніми лапами, щоб попередити про небезпеку своїх товаришів. У разі безпосередньої загрози вони біжать великими стрибками, рятуючись втечею. Скельні валабі не лазять по деревах, оскільки їхні передні кінцівки не пристосовані до цього, проте вони без зусиль застрибують на стовбури дерев, що ростуть похило. Скельні валабі живуть колоніями з 10-100 особин.
   Горбисті підошви їхніх лап нагадують автомобільні шини. Завдяки таким підошвам валабі швидко пересуваються по скелях.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Скельні валабі не зустрічаються на Новій Гвінеї і Тасманії, де проживає багато інших видів сумчастих.
У скельних валабі у їхньому первинному ареалі не було ворогів, аж поки в XIX столітті європейці не привезли туди лисиць. Швидші і спритніші, ніж динго, лисиці спромоглися винищити велику кількість скельних валабі та інших дрібних сумчастих.
Перші австралійські колоністи прийняли скельних валабі за кішок. Цей факт засвідчує й наукове позначення роду цих тварин, яке в перекладі з латинської означає „кам'яна кішка".
Скельні валабі не становили великого інтересу для мисливців за хутром, оскільки їхня темно-коричнева шерсть не така красива, як у інших кенгуру. Саме це врятувало їх від сильного винищування, якого зазнали власники красивішого хутра.
Шерсть у скельних валабі, що живуть у північній частині штату Західна Австралія, не густа, коротка.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЕЛЬНИХ ВАЛЛАБІ

   Скельні валабі належать до родини кенгурових. У процесі еволюції їхні ноги і хвіст зазнавали змін, пристосовуючись до особливого виду руху.
   На відміну від велетенських кенгуру, представники роду скельних валабі мають слабкий хвіст, який служить їм балансиром під час стрибків. Задні кінцівки озброєні сильними кігтями, що допомагають дертися по скелях. На стопах і рухливих пальцях є широкі жорсткі подушечки.
   Якщо у матері достатньо молока, розвиток зародка продовжується в сумці.

- Ареал скельних валабі
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Скельні валабі зустрічаються в Австралії всюди - у гірських районах, на узбережжі і в материковій частині.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Масове винищування скельних валабі на межі ХІХ-ХХ століть стало причиною зменшення їхньої чисельності і зникнення в деяких районах. Для збереження валабі створено заповідники.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...