Каракал

Каракал

Каракал - довгоногий і стрункий хижак родини котячих, який живе в посушливих районах. Його легко впізнати по м'якій, пісочного кольору шерсті і довгим китичкам на вухах.

   Ряд - Хижаки
   Родина - Котячі
   Рід/Вид - Felis caracal

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 65-80 см.
Довжина хвоста: 26-30 см.
Висота: 40-45 см.
Маса: 11-13 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: 6-24 міс.
Шлюбний період: увесь рік.
Вагітність: 76-81 день.
Кількість дитинчат: 1-4 в приплоді, найчастіше 2-3.
Виховання потомства: 10-25 тижнів.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: одинаки; територіальні; активні вночі.
Їжа: птахи, дрібні і середньої величини ссавці, плазуни, а також рослини.
Тривалість життя: у неволі до 17 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Близькими родичами каракала є кішка золота (Felis aurata) і кішка Теммінка (Felis temmincki).

Каракал - це надзвичайно спритний мисливець, який легко ловить здобич завбільшки з невелику антилопу. Жителі Азії дуже цінували мисливські здібності каракала, тому приручали цих кішок і привчали їх полювати разом з людиною. У природі каракал зазвичай уникає людей.

РОЗМНОЖЕННЯ

Каракали тримаються поодинці і утворюють пари на короткий час у шлюбний період. Через 76-81 день вагітності самка народжує 2-3 кошенят, які в перші тижні життя не виходять з лігва, що зазвичай буває заховане в дуплі, скельній ущелині або покинутій норі.
Перші 10 днів кошенята сліпі. Вони повністю залежать від матері. В наряді дитинчат присутні плямочки, у дорослих вони залишаються тільки на морді. Через 4-5 тижнів кошенята покидають лігво й пустують біля входу в нього під пильним наглядом матері. У віці 2 місяців кошенята починають приймати тверду їжу. Вони залишаються з матір'ю ще приблизно десять місяців.

ЇЖА

   Каракал майже завжди виходить на полювання вночі. Проте взимку й навесні він з'являється також і вдень. Не зважаючи на те, що у каракала досить довгі кінцівки, довго бігти він не може. Тому каракал полює не навздогін, а наздоганяючи жертву дуже великими стрибками. На короткій відстані він може наздогнати навіть зайця-толая.
   Під час кожної мисливської вилазки каракал обстежує дуже велику територію. Найважливішими органами чуття каракала є зір та слух. Найчастіше здобиччю цього хижака стають птахи завбільшки з цесарку, а також гризуни, дикобрази, дамани, їжаки, дрібні ящірки, невеликі хижі звіри та дитинчата різних видів антилоп. Іноді він поїдає рослинну їжу. Каракал - спритний та кмітливий хижак, що використовує під час полювання різну тактику. Дрібних ссавців він очікує в засідці, потім стрімко атакує, хапає тварину і вбиває укусом в шию.
   Рідше каракал очікує на здобич біля водопою. Він дуже добре лазить по деревах та може застрибнути на гілку, розташовану на висоті 2 м. Це допомагає йому полювати на пташок, що сплять на нижніх гілках.

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Каракал населяє посушливі райони. Ці котячі зустрічається в пустелях та степах більшої частини Африки й в пустелях Малої та Середньої Азії на схід до Передньої Індії, Аравійського півострова. Каракал віддає перевагу порослим рідким чагарником, кам'янистим районам і горбистим напівпустелям. Він населяє сухі трав'янисті степи та савани. У вологих районах з густою рослинністю зустрічається близький родич каракала - сервал.
   Вдень каракал ховається в укритті серед скель, у печерах й заростях. Завдяки захисному кольору шерсті він майже повністю зливається з навколишнім пейзажем. Каракал - чудовий мисливець. Маючи надзвичайну швидкість реакції та дуже гострі втяжні кігті, цей хижак здатен схопити одного за одним декількох птахів із зграї, що злітає. На короткій дистанції каракал розвиває досить велику швидкість. Крім того, він відмінно лазить по деревах. Каракали тримаються поодинці; свої ділянки мітять сечею. При зустрічі з іншими представниками свого виду важливе значення мають сигнали, що передаються рухами вух. На кінцях вух каракала є довгі китички. Коли вони притиснені до голови - ознака погрози або атаки. Прямі вуха - звір добре налаштований або слухає.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Каракал може вбити навіть великого хижого птаха, наприклад, степового або бойового орла.
Каракала часто ще називають пустельною риссю, проте рись не зможе жити в безлісій пустелі, де каракал почувається, як удома.
Назва цих котячих походить від турецького слова „каракалак", що значить „чорне вухо".
Каракал поводиться дуже тихо, але він також може гарчати, як леопард. Якщо його несподівано застати біля здобичі, він шипить і гарчить, як усі котячі.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ КАРАКАЛА

   Органи чуття: як й в більшості котячих, у каракала добрий зір і чутливий слух, який допомагає йому під час нічного полювання.
   Шерсть: колір шерсті залежить від місця проживання каракала. Найчастіше забарвлення варіює від пісочно-жовтого до світло-коричневого. Нижня сторона тіла біла. Шерсть каракала дивовижно густа, вона захищає тварину від нічних холодів.
   Довгі китички на кінцях вух каракала, що живе в савані, служать для маскування - вони нагадують пучки трави. Відведені назад вуха означають погрозу.

Ареал каракала

- Ареал каракала
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Каракал населяє відкриті простори Африки, за винятком Сахари і екваторіальних джунглів. Він зустрічається також на Аравійському півострові, у Малій Азії, Туркменістані та Індії.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Чисельність каракалів поки стабільна, хоча в багатьох регіонах на нього ведеться полювання. Туркменський каракал є дуже рідкісним і знаходиться під охороною.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...