Олень північний

Олень північний

Північний олень, який має великі гіллясті роги, є характерним жителем далекої півночі. Лише небагато тварин можуть вижити в складних природних умовах, що панують на його батьківщині.

   Ряд - Парнокопиті
   Родина - Оленеві
   Рід/Вид - Rangifer tarandus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Висота у холці: 87-140 см.
Довжина тіла: 120-220 см.
Довжина рогів: у самців - 52-130 см, у самок - 23-50 см.
Маса: 70-220 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 2,5 років.
Шлюбний період: вересень-листопад.
Вагітність: 193-247 діб.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються досить великими стадами.
Їжа: лишайники, багаторічні рослини, бруньки карликових беріз.
Звуки: мукання, рев.
Тривалість життя: 12-15 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Виділяють вісім підвидів північного оленя. Північноамериканських оленів називають карибу.

Усім добре відомий цей різдвяний мотив - північні олені, запряжені в санчата Санта Клауса. Для багатьох племен цей олень став незамінним помічником. Він не тільки виконує роль транспортного засобу, але й є джерелом їжі, а його шкуру люди використовують для пошиття одягу.

РОЗМНОЖЕННЯ

Гін у північних оленів триває з вересня по листопад. Початок гону в різних місцях проживання розпочинається у різний час. Самці під час гону дуже неспокійні, вони стають агресивними, тому між ними часто трапляються люті сутички. У північних оленів гін дуже часто починається ще в стадах, що складаються з 120-200 голів, серед яких буває не менше 10 дорослих самців. Збуджені самці видають звуки, що нагадують хропіння. Поступово кожен самець відвойовує для себе гарем самок, й стада розпадаються. Самці за час гону сильно худнуть та слабшають, тому взимку, коли є менше корму і настають сильні морози, багато тварин гине.
Вагітність самки в середньому триває близько 7,5 місяців. Самку північного оленя називають оленицею. Вона приносить одне оленя (рідше можуть народитися двійнята). Оленята з'являються на світ на літніх пасовищах, тобто в кінці травня і на початку червня. У червні народжується 90% всіх оленят. 3 наближенням часу пологів олениця залишає стадо. До кінця першого дня свого життя новонароджений починає бігати. Олениця годує малюка молоком до осені. Вона визначає його серед інших малюків за запахом, а дитинча впізнає мати за голосом. Ріжки у молодих оленів з'являються на третьому тижні життя. У вересні-жовтні ріжки очищаються від шкіри. До 4-5 років роги оленів досягають свого розвитку. Статевозрілими молоді північні олені стають на другому році життя, проте самці беруть участь у розмноженні тільки з третього року. Дорослі самці скидають роги після закінчення гону. Самки носять їх усю зиму й втрачають в травні.

ЇЖА

Північні олені є рослиноїдними тваринами. Вони харчуються будь-яким доступним рослинним кормом. Влітку північні олені харчуються травою, особливу перевагу вони віддають пухівці, бобам, шавлю, нерідко тварини обскубують листя верб та відшукують гриби. Крім того, тварини об'їдають бруньки карликових берез. Основну частину їх раціону складає ягель. Ним північний олень харчується навіть 9 місяців на рік. Завдяки прекрасно розвиненому нюхові тварина знаходить під снігом не тільки ягель, але й ягідні чагарники або гриби. Домашній північний олень харчується навіть тими рослинами, які дикий не використовує. Пристосованість північного оленя до харчування лишайниками дозволяє йому жити там, де інші види копитних (окрім вівцебика) вижити не можуть.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Північні олені - витривалі тварини. їх батьківщиною є просторі, безлісі райони арктичної тундри. Північні олені мешкають також у хвойних лісах та гірських районах тайги.
У місцевостях з суворим кліматом, де більшу частину року панують люті морози, північні олені завжди пересуваються стадами. Найменші групи налічують не менше 20-25 голів, а кількість тварин у великих стадах може перевищувати 1 000 особин. Вдень північні олені кочують у межах свого ареалу у пошуках їжі. У цих оленів досить слабкий зір, тому тварини покладаються на свій нюх, за допомогою якого вони знаходять їжу й розпізнають небезпеку, що їм загрожує. Двічі на рік олені здійснюють тривалу кочівлю. Навесні маленькі групи об'єднуються у великі стада і відкочовують до літніх пасовищ. Після того, як випаде перший сніг, північні олені знову вирушають у дорогу й повертаються на свої місця зимівель в лісову зону. Напрям щорічної кочівлі, шляхи, якими йдуть олені, й місця переправ через річки є дуже постійними. Під час кочівлі олені нерідко розвивають швидкість до 60-70 км/год, проте частіше рухаються повільніше. На чолі стада завжди йде стара, досвідчена самка, а за нею слідує декілька самців. Услід за ними йдуть тільні самки і молодняк. Північні олені дуже добре плавають. Вони можуть перепливати не тільки широкі річки, але й морські затоки. Основні вороги північних оленів - вовки, росомахи, полярні лисиці і бурі ведмеді.

ПІВНІЧНИЙ ОЛЕНЬ І ЛЮДИНА

Ще сто років тому олень майже повністю забезпечував можливість існування людини на Крайній Півночі Америки та Євразії. Народності Півночі полювали на оленів заради смачного м'яса і шкур для пошиття одягу. На півночі Євразії дикого північного оленя частково замінив домашній, який, крім того, став для людей основним транспортним засобом. Народи Крайньої Півночі Америки полювали на оленів, тому карибу не був одомашнений ескімосами та індійцями.
Племена, що живуть на півночі Євразії, харчуються смачною олениною, п'ють жирне молоко північних оленів й виготовляють з нього масло і сир. Шкури дорослих оленів люди використовують для пошивки спальних мішків, збруї або покриттів чумів. Зі шкур, знятих з ніг, виготовляють обшивку для лиж і рукавиці. З оленячої замші шиють літній одяг, а сухожилля тварин використовують як нитки.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Такі народи, як саамі (Скандинавія і Кольський півострів), ненці та чукчі, живуть цілком за рахунок оленярства. Це відбулося всього кілька століть тому. Проте ескімоси Америки так і не освоїли оленярства.
   Його одомашнювання пов'язано з появою скотарів у Південному Сибіру близько З тисяч років тому Місцеві скотарі інколи займались прирученням місцевих північних оленів великого лісового підвиду. З часом з'ясувалося, що він краще пристосований до тайгових умов, ніж коні чи рогата худоба. Адже північний олень може цілодобово самостійно відшукувати собі їжу. Дві тисячі років тому у населення Алтаю та Саян почали з'являтися їздові і в'ючні олені. Багато народів сибірської тайги — у першу чергу евенки, що займаються полюванням і рибною ловлею,— тримають невеликі стада великих лісових оленів. На них їздять верхи і перевозять в'юки. При необхідності важенок (самка північного оленя) доять. На м'ясо використовують дуже рідко. Поступово оленярство розповсюджувалось далі на північ. У тундрі і північній тайзі стали випасати стада більш дрібних оленів тундрового підвиду. Тоді ж навчились запрягати тварин у нарти. Виникла можливість перевозити на великі відстані цілі сім'ї оленеводів, їх майно і навіть каркас і покриття їх розбірного житла (чум). Тепер є можливість кочувати з численними стадами північних оленів по величезних просторах тундри.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Під час ходьби північні олені видають особливі звуки, що нагадують стукіт. їх утворюють зв'язки цих тварин, що труться об суглоби ніг.
У самців північного оленя на шиї є надуваний шкірястий мішок, який підсилює звуки, що їх олень видає під час гону.
Карибу - американський підвид північного оленя. Народності Крайньої Півночі Америки не намагалися одомашнити цих оленів й не утримували їх у неволі.
Північний олень - це єдиний вид оленячих, у самок якого ростуть роги. Це необхідно, ймовірно, для того, щоб оленям було легше, за допомогою рогів, захищати викопаний з-під дуже глибокого снігу корм.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІВНІЧНОГО ОЛЕНЯ

   Роги: є в особин обох статей, служать для самозахисту. Самці використовують їх, б'ючись за самок під час гону. Олені скидають роги; вони бувають слабо розвиненими.
   Шерсть: зимове хутро довге, на шиї утворюється густа грива. Товста серцевина волоса наповнена повітрям, тому волос ламкий, легкий, але хутро тепле.
   Ніс: вкритий шерстю, яка захищає від холоду.
   Копита бічних пальців відносно великі, розташовані низько й під час ходьби торкаються землі, створюючи додаткову опору.
   Копита середніх пальців великі та зігнуті, як совок. Обидва копита разом утворюють — щось на зразок великої ложки, зручної для розгрібання снігу.

Ареал гребінчастого дикобраза

- Ареал північного оленя
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Північні олені населяють широку смугу територій навколо північного полюса, що протягнулася від Північної Гренландії до 48° північної широти на південь в Північній Америці, Скандинавії і Північній Азії.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Полювання значно зменшило чисельність популяцій, проте завдяки тому, що північних оленів вирощують у неволі, тварини швидше за все не будуть знищені.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...