|
 |
Заєць-біляк
Заєць-біляк чудово пристосований до життя в холодних регіонах, що лежать на півночі або високо в горах. Він може перенести навіть температуру -400С.
Ряд - Зайцеподібні
Родина - Зайцеві
Рід/Вид - Lepus timidus
Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 48-68 см.
Довжина хвоста: 3,5-10 см.
Маса: 2,5-5 кг.
РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 10 місяців.
Шлюбний період: навесні і влітку.
Вагітність: 50 днів.
Кількість дитинчат: 1-5, зазвичай 3 дитинчат.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: одинаки; у шлюбний період, восени та взимку, об'єднуються в маленькі групи.
Їжа: трави, низькі чагарники, багаторічники.
Тривалість життя: близько 2 років, дуже рідко 8-9 років.
СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Близьким родичем зайця-біляка є біляк малий, що живе в Америці. У підвида біляка, що живе в Ірландії, шерсть на зиму не біліє.
Заєць-біляк населяє досить різні біотопи - від арктичної тундри і північних хвойних лісів (тайги) до гір, де він селиться вище за лісову межу. У багатьох місцях заєць-біляк може сховатися тільки в нечисленних притулках, тому увесь рік йому доводиться терпіти крижаний вітер та дощ.
РОЗМНОЖЕННЯ
Під час шлюбного періоду самці по відношенню один до одного стають дуже агресивними. Майже увесь час вони нападають один на одного і затівають бійки. Самці б'ються через самок.
На більшій території ареалу спаровування відбувається на початку весни, проте в тундрі воно переноситься на пізніші терміни і відбувається у травні. Зайченята народжуються через 50 днів після спаровування. Вагітність у зайця-біляка триваліша, ніж у інших видів зайців. Окот відбувається на поверхні землі, в кущах, і тільки в тундрі та в якутській тайзі - в норах. Зайченята народжуються зрячі та вкриті густою шерсткою.
Вже з першого дня появи на світ вони здатні бігати. Малюки ростуть швидко. 3 першого тижня життя вони починають їсти траву. Самка годує зайченят молоком один раз на день. Увесь виводок тримається поряд з матір'ю, не розбігаючись. Іноді зайчиха намагається відвести від малюків ворога, прикидаючись пораненою.
ЇЖА
Заєць-біляк харчується переважно травою, низькими чагарниками та різними багаторічними травами. У своєму притулку він залишається до настання сутінків і тільки тоді вирушає на пошуки їжі. Ділянка зайця-біляка складає приблизно від 1 до 3 км.
Влітку заєць поїдає різноманітні трав'янисті рослини, віддаючи перевагу бобам. Він охоче їсть хвоші, оленячий трюфель - паргу, який викопує із землі. Взимку в більшості районів трав'яниста рослинність стає недоступною. Основна їжа в цей сезон - дрібні гілки й кора дерев та чагарників. Особливу перевагу заєць-біляк віддає березам, вербам, осикам та ліщині.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Зайці-біляки більшу час-тину життя проводять наодинці. 3 приходом в Арктику зими зайці починають об'єднуватися в невеликі групки. Взимку життя в групах забезпечує їм кращий захист від хижаків. У разі небезпеки вся група розбігаєть ся врізнобіч, що на деякий час збиває ворога з пантелику, тож біляки мають більше шансів на порятунок. Тварини, що живуть у південних районах тундри, з приходом зими переселяються на край тайги, у безмежні хвойні ліси. Тут вони знаходять більш надійний захист від холоду та вітру. Зайці-біляки, які зиму проводять у відкритій тундрі, можуть знайти притулок тільки за скелями і під низькими кущами.
У Скандинавії заєць-біляк весь рік тримається в багатих на їжу тайгових районах. Альпійський заєць-біляк живе на великій висоті. Кількість зайців-біляків залежить від наявності корму.
ОСОБЛИВОСТІ ПРИСТОСУВАННЯ
Заєць-біляк, як й багато інших рослиноїдних тварин, стає здобиччю хижих звірів. До його основних ворогів належать такі хижаки, як вовк, рись, пугач, песець та беркут. Отож, немає нічого дивного в тому, що зайця-біляка природа обдарувала добре розвиненим захисним забарвленням, великою рухливістю і вмінням швидко бігати. Взимку, коли все вкрито білим снігом, шерсть біляка стає повністю білою, і лише кінчики його вух залишаються чорними, тому звірок на снігу та льоду практично непомітний. Навесні колір шерсті зайця-біляка знову міняється (в залежності від температури) на темний, чорнувато-бурий або коричнево-рудий. Такими змінами керує температура й тривалість світлового дня. Цим тваринам просто необхідно пристосовуватися й зливатися з навколишнім оточенням. У місцях, де немає снігу, заєць-біляк не міняє темного забарвлення на біле. Наприклад, у зайців-біляків, які живуть у Північній Англії, шерсть взимку залишається строкатою. У деяких підвидів зайця-біляка, що живуть в Арктиці, шерсть і влітку залишається білою. Для зайця-біляка також важливими є добрий зір, нюх і швидкість. Очі зайця розташовані досить високо з боків голови, що забезпечує йому дуже широке поле зору. Заєць-біляк одночасно оглядає велику площу простору. Помітивши ворога, він спочатку застигає на місці в надії, що той його не помітить. Побачивши, що його виявили, заєць-біляк рятується втечею. У снігу заєць риє тунелі, ховаючись від хижаків і морозу.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
У більшості біляк з линянням змінює забарвлення хутра: навесні стає буро-сірим, а восени біліє. І лише в Арктиці зайці білі весь рік.
Звичний у тайзі й мішаних лісах, в Арктиці населяє тундру, арктичні луки і зарості низькорослої полярної верби. Зустрічається на деяких полярних островах, наприклад, Шпіцбергені та Гренландії. Довжина тіла — до 75 см, маса — до 5 кг. З усіх зайців має відносно найширші підошви лап. Завдяки цьому він прекрасно бігає по снігу, ніби на лижах, майже не загрузаючи в ньому, за що мешканці Канади й Аляски прозвали його «лижний заєць». Улітку живиться різною трав'янистою рослинністю, узимку — гілочками полярної верби і берези. На півночі самка звичайно двічі за літо приводить 3-4 зайченят.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...
- На наскальних малюнках часто зображалися зайці. Стародавні римляни вирощували зайців у великих кам'яних загородах.
- Кучерявий заєць та пищуха американська належать до тих нечисленних видів ссавців, які можуть вижити на висоті більше 6 000 м над р.м.
- Альпійська пищуха (Ochotona alpina), степова пищуха (Ochotona pusilla), що живе в горах Уралу та Середньої Азії, пищуха американська (Ochotona princeps), що живе в Скелястих горах, та північна пищуха (Ochotona hyperborea) є представниками іншої родини зайцеподібних.
ПРИСТОСУВАННЯ ЗАЙЦЯ-БІЛЯКА
Зимова шерсть: дуже густа, особливо на вушних раковинах. Біле забарвлення забезпечує маскування на вкритих снігом просторах.
Літня шерсть: шерсть влітку не така густа й забарвлена в коричнево-сірий або рудувато-коричневий кольори.
Вуха: у зайця-біляка вуха короткі, що запобігає надмірній втраті тепла. Чорнохвостий заєць, що живе в пустельних районах Каліфорнії, має дуже довгі вуха, завдяки яким забезпечується добре охолодження організму.
Лапи: стопа покрита густою шерстю. Шерсть захищає зайця від холоду і допомагає йому впевненіше триматися на снігу й льоду.
 - Ареал зайця-біляка
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Арктика та північні райони помірного кліматичного поясу. В Альпах живе дрібніший підвид L.t.varronis.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
У наші дні білякові зникнення не загрожує. Проте його місце існування в холодному кліматі має специфічні особливості, тому інтенсивне використання Арктики і забруднення цих регіонів дає підстави для занепокоєння.
|
Корисна інформація:
|
|
|
 |
Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися
одна з одною? Як окремим із
них вдається, не збиваючись зі
шляху, переміщатися...
детальніше... |
 |
 |
Збереження природи
З того часу, як людина
стала господарем планети
Земля, її діяльність
обумовила зміни довкілля
та почала діяти на умови...
детальніше... |
|
 |
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини
мешкають у тому середовищі
та в тих біотопах, що
відповідають певним...
детальніше... |
|
 |
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років
до того часу, як на Землі
виникло життя, всі частини
світу являли собою єдиний...
детальніше... |
|
|