Тушканчикові

Тушканчикові

До родини тушканчикових належать гризуни, що населяють палеарктичні пустелі, напівпустелі та степи. Ці тварини добре пристосовані до життя в місцевому суворому кліматі.

   Ряд - Гризуни
   Родина - Didodidae
   Рід/Вид - Різні

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 5-26 см, хвоста 8-30 см.
Довжина задніх кінцівок: 2,5-8 см.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: на 3-4 місяці життя.
Шлюбний період: залежить від регіону, деякі приводять потомство 2 рази на рік.
Вагітність: 25-42 дні.
Кількість дитинчат: 2-8, у середньому 3.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: одинаки, але деякі види тримаються невеликими групами.
Їжа: трава, насіння, листя і комахи.
Тривалість життя: близько З років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
У родині 26 видів, об'єднаних в 11 родів. Серед них довговухий, великий і гребенепалий тушканчики.

Тушканчики населяють пустельні, напівпустельні і степові райони. Вдень ці спритні звіри ховаються від спеки, закупорюючи свої нірки пробками із піску, і вибираються назовні лише вночі, коли на землю вже спускаються сутінки.

ЇЖА

Ці малі гризуни харчуються насінням та наземними частинами рослин, але також вони викопують їхні коріння та бульби. Деякі види поїдають комах. Селяни, що вирощують кавуни та дині, вважають тушканчиків шкідниками, оскільки ці тварини викопують із грунту насіння. У пошуках їжі деякі види тушканчиків, наприклад, карликові тушканчики, здатні лазити по стеблах трав і гілках кущів. Окрім того, ці гризуни поїдають зернах злакових культур, насіння соняшнику і гороху. Протягом ночі у пошуках їжі тушканчики долають значні відстані, тому часто, втомившись, вони зупиняються, викопують собі тимчасові притулки і відпочивають у них.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Найчастіше тушканчики тримаються поодинці, проте деякі види об'єднуються в невеликі групи. Ці гризуни живуть у норах, що їх вони викопують у піску передніми лапами. Нора тушканчика складається з головного входу, шо йде похило під поверхнею, і одного або декількох запасних ходів. У норах тварини проводять увесь день до настання сутінків, тут вони впадають у сплячку і приводять дитинчат. Вдень ці гризуни сплять, а вночі поспішають годуватися. Взимку гризуни впадають у сплячку; потреба організму тварин в їжі і кисні зводиться до мінімуму, температура тіла знижується, дихання стає рідшим.

РОЗМНОЖЕННЯ

Більшість тушканчиків приводить потомство двічі на рік. Є підстави вважати, що у видів, які живуть у північних регіонах, період спаровування починається відразу ж після пробудження від зимової сплячки. Вагітність триває від 25 до 42 днів (залежить від виду). Самка тушканчика приводить 2-8 дитинчат. Дитинчата спочатку пересуваються поповзом за допомогою передніх лап, оскільки задні розвиваються лише через декілька тижнів. Малюки починають стрибати у віці 11 тижнів. Мати годує їх молоком протягом 8 тижнів. Статевозрілими молоді тушканчики стають через 3-4 місяці.

ОСОБЛИВОСТІ ПРИСТОСУВАННЯ

Довгі задні кінцівки тукшанчика іноді в 4 рази більші, ніж передні; вони вкриті м'якою шерстю. Завдяки такій будові ніг тушканчик з легкістю пересувається по гарячому сипкому піску. Маса тіла тварини розподіляється так, що ноги тушканчика не провалюються в пісок. Побачивши ворога, тушканчики рятуються втечею. Вони можуть здійснювати стрибки завдовжки до 1 метра. Біжучи з усієї сили, звірки стрибають дедалі швидше, розвиваючи швидкість близько 24 км/год. Довгий хвіст тушканчика має на кінці пухнасту китицю. Хвіст виконує функцію балансира - допомагає зберігати рівновагу під час стрибків. Пухнаста китиця є сигнальним засобом під час внутрішньовидового спілкування. Великі вушні раковини допомагають тушканчикам регулювати температуру тіла. Представники роду ^сиіиз мають спеціальну шкірну складку, що захищає ніздрі від попадання піску. Цікавою також є будова нирок і травного тракту цих тварин: сеча тушканчиків дуже концентрована, кал - сухий, тому під час спеки їхній організм втрачає менше рідини.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

В дуже спекотні та сухі періоди деякі види тушканчиків впадають у стан заціпеніння, з якого виходять, коли стає прохолодніше. Взимку вони впадають у сплячку.
Деякі види тушканчиків роду можуть підстрибнути вгору на висоту 1 метра.
Тушканчики відзначаються тим, що закривають вхід у свої нори земляною пробкою. Це необхідно для того, щоб усередину не потрапило гаряче повітря і щоб добре замаскувати нору від різних нападників.
Три середні плюсневі кісточки на задніх кінцівках тушканчиків зрослися і утворюють цівку. Це надає їхнім лапкам схожості з пташиними.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУШКАНЧИКОВИХ

Задні кінцівки: скакальні Ступня подовжена. Три середні плеснові кісточки зростаються в одну цівку.
Органи чуття: у тушканчиків добре розвинені зір та нюх. Вони чують навіть щонайменше шелестіння.

- Ареал тушканчикових
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Пустелі, напівпустелі і степи Північної і Північно-Східної Африки, Південно-Східної Європи, Малої і Передньої Азії до Північно-Східного Китаю.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Тушканчикам зникнення не загрожує. Часто внаслідок різних природних катаклізмів перш за все гине велика кількість молодих особин. На тушканчиків також полюють люди.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...