Синій кит

Синій кит

Синій кит - це найбільша тварина серед тих, які коли-небудь існували на Землі. І надзвичайним є те, що його їжа - це планктонні рачки, найдрібніші істоти, що живуть в океані.

   Ряд - Китоподібні
   Родина - Смугачеві
   Рід/Вид - Blaenoptera musculus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: самці 25 м, самки до 30 м.
Маса: 80 000-130 000 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 4-5 років.
Шлюбний період: недосліджений. Самки приводять дитинчат раз в 3 роки.
Вагітність: 11 місяців.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються зграями.
Звуки: видають стогнучі, низької частоти звуки (20 Гц). Під час полювання видають пронизливі свисти й писки.
Тривалість життя: 80 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Японські китолови відкрили відособлений підвид карликових синіх китів - пігмеїв.

Після тривалого перебування на глибині синій кит виринає, щоб знову набрати повітря. Видих кита кожного разу супроводжується викидом фонтану води висотою до шести метрів.

ЇЖА Й ПОЛЮВАННЯ

Синій кит - типовий планктоноїд: він харчується масовими рачками у верхній товщі моря. У водах Антарктиди кити споживають виключно планктон. Коли одного разу вирішили перевірити вміст шлунка кита, у ньому знайшли 425 кг крилю. У водах Арктики кити харчуються трьома видами рачків. У крижаній воді міститься більше кисню й вуглекислого газу, аніж у теплій, тому й життя в холодних водах є значно багатшим та різноманітнішим.
Синій кит здатний розвивати швидкість до 15 вузлів. їжу він звичайно заковтує, пірнаючи. Кит на глибині приблизно 500 м може перебувати до двох годин. Потім він повертається на поверхню, у величезних кількостях заковтуючи планктон. Наполовину прикривши пащу, кит викачує воду, затримуючи поживний планктон в щілинах китового вуса. Щоразу після тривалого перебування на глибині кит повинен виринати, щоб набрати повітря.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

Кити, як і деякі інші морські тварини, походять від наземних ссавців. Мільйони років тому достатня кількість їжі привернула, ймовірно, цих тварин до води. Внаслідок цього вони пристосувалися до нового середовища. Незважаючи на те, що кити можуть вільно пересуватися в морі, вони живуть тільки на обмежених територіях. Це відбувається тому, що в морі небагато таких місць - особливо в районах Арктики й Антарктиди - де була б достатня кількість планктону.
Замерзання вод викликає міграцію синіх китів у теплі тропічні регіони, де немає планктону, тому на місцях зимівель шлунки китів інколи бувають порожніми.

РОЗМНОЖЕННЯ

Кити тримаються маленькими групами, що зазвичай складаються з 2-4 особин. У більші групи кити об'єднуються, коли натрапляють на багате місце годівлі. Парування між китами й поява на світ малюків відбуваються в теплих водах.
Новонароджені китенята покриті лише тонкою плівкою жиру (дорослі кити мають товстий жировий шар). Довжина дитинчат може сягати 7 м, а маса - приблизно 3 тон. Китеня харчується молоком матері. За день воно споживає більше 600 л молока. Період годівлі триває 7 місяців, коли довжина китеняти досягає 15 метрів. У цей час у нього остаточно розвиваються пластинки китового вуса й він уже в стані сам заковтувати їжу.

КИТ І ЛЮДИ

   Китобоїв приваблювали розміри синього кита. Його величезне тіло перероблялося в риб'ячий жир, а китовий вус використовували для виробництва корсетів. У період з 1930 по 1931 рік біля берегів Антарктиди китобої вбили понад ЗО тисяч китів. У цей час їх налічується тільки близько двох тисяч.
   Проте, чисельність їхньої популяції зростає. Про синіх й інших китів сьогодні піклуються найбільш впливові організації по збереженню довкілля.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Найбільший самець був довжиною 31 м. Самки ще довші. Найбільша зафіксована вага кита - 178 тонн.
Англійські китолови називали синього кита „горщиком сірки". У районах нагулу шкіра кита обростає зеленою плівкою з діатомових водоростей, що приховує його природний колір (у теплих і помірних водах така плівка зникає).
Пластинки китового вуса використовувались для виготовлення корсетів і німецькою мовою називались „кістки кита". Насправді ж - це пластинки, а не кістки, як вважали раніше.

СИСТЕМА ФІЛЬТРУВАННЯ КОРМУ В СИНЬОГО КИТА

У порожнині рота міститься цідильний апарат, який складається приблизно з 320 низьких пластин із щетиноподібною грубою бахромою. Ця бахрома затримує | найменші частинки їжі. Після того, як кит випускає воду, він злизує поживу м'ясистим язиком.
Замість зубів паща кита має ряд пластинок, які називаються китовим вусом. Вони утворюють систему, яка фільтрує корм. За один раз через це велике сито проходить 5 т води, в якій міститься планктон.

- Літня міграція

- Зимова міграція
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Обмежені, розсіяні по всьому світі райони. В основному у водах Арктики й Антарктики.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Починаючи з 1986 року, виловлення китів для торгівлі зустрічається все рідше. З тих пір популяція синіх китів помітно збільшилась. Одначе необхідно ще протягом ста років оберігати цих ссавців, аби можна було стверджувати, що небезпеки їхнього зникнення вже не існує.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...