Потору довгоногий

Потору довгоногий

Довгоногий потору, або довгоногий кенгуровий щур, відомий науці з 1900 року. З того часу вчені спостерігали всього декілька особин, тому в житті цієї тварини залишається багато таємниць.

   Ряд - Сумчасті
   Родина - Кенгурові
   Рід/Вид - Potorous longipes

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 38-42 см.
Довжина хвоста: 31,5-32,5 см.
Маса: самець - 2-2,2 кг, самка - 1,6-1,8 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 1 року.
Шлюбний період: увесь рік.
Розвиток дитинчати в сумці: 4 місяці.
Лактація: близько 5 місяців.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються поодинці, захищають територію.
Іжа: корінці, коренеплоди, гриби, безхребетні.
Тривалість життя: близько 7 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Щур справжній кенгуровий і вимерлий вид - щур широколиций кенгуровий.

Потору - один з найрідкісніших представників родини кенгурових. Скам'янілі останки, знайдені на території Австралії, свідчать про те, що 5 мільйонів років тому тут уже жили його предки, які були в декілька разів більші за сучасного потору.

ЇЖА

Меню потору дуже різноманітне. У цього звірка дуже міцні зуби, тому він харчується підземними корінцями, коренеплодами, грибами, а також комахами та інтими безхребетними, що живуть на поверхні землі. Більшу частину корму потору викопує із землі за допомогою коротких, але сильних передніх кінцівок. Він харчується також відходами. Довгоногий потору все життя проводить у заростях лісу поблизу свого укриття, уникаючи світлих місць, де може стати легкою здобиччю хижаків.

ЗВИЧКИ

Довгоногий потору дуже полохлива тварина, дитинчата якої починають життя в материнській сумці. Вона веде нічний спосіб життя, ховаючись у недоступних чагарниках біля підніжжя евкаліптового лісу. Потору тримаються поодинці і займають чітко обмежену територію. Територія самки часто знаходиться на території самця і може перетинатися з територіями інших самок. Самці потору нетолерантні по відношенню один до одного, тому вони тримаються на різних ділянках.

РОЗМНОЖЕННЯ

Як розмножується потору, дослідникам майже невідомо. Статеве дозрівання самки завершується на першому році життя, і з цього часу вона двічі на рік може приносити потомство. Живучи в умовах теплого клімату, потору можуть злучатися протягом усього року, тож можна припустити, що в них немає певного шлюбного періоду. Всі самки потору мають 4 молочних залози, хоча щоразу народжують тільки одне дитинча. Маленьке і слаборозвинене новонароджене дитинча потору забирається в сумку матері, що відкривається вперед, як у кенгуру, і міцно обхоплює один з сосків, проводячи в такому положенні 4 місяці. Наступні 4 місяці дитинча вже не мешкає в сумці, проте регулярно в неї навідується, щоб напитися молока.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Про довгоногого потору дослідники природи дізналися в 1900 р. До цього часу спостерігали лише декілька тварин, отож спосіб і особливості життя довгоногого потору багато в чому залишаються загадкою. Ця тварина населяє обмежену територію на південному сході Австралії, але, цілком можливо, що вона проживає й в інших частинах континенту. Досі єдиним місцем проживання довгоногого потору вважаються ліси у східній частині штату Вікторія, де ростуть декілька видів евкаліпту. Тут випадають рясні опади, що є умовою росту для густого підліску, у якому переважають чагарники, трави і папороті. До 1980 року в регіоні було помічено дев'ять довгоногих потору. Ця тварина вперше була виявлена в 1900 р. в околицях міста Роздейл, але тоді ніхто навіть не припустив, що має справу з невідомим науці видом. Згодом довгоногих потору спостерігали в 1967-1980 роках у радіусі 50 км від міста Орбост у штаті Вікторія. Австралійські вчені у 1980 р. опублікували в науковому журналі статтю і описали довгоногого потору як новий вид. Відтоді мали місце лише поодинокі випадки зустрічі з цією твариною. Спосіб життя цих сумчастих досі невідомий.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Звуки, якими самка потору кличе дитинчат, нагадують „ксс-ксс".
Потору має й другу назву - довгоногий кенгуровий щур.
Довгоногий потору мешкає в густому нижньому ярусі лісу. Потору залишають ліси, яких торкнулися пожежі, і повертаються назад тільки тоді, коли попелище знову вкриється зеленню.
Трипалий щурячий потору, або справжній кенгуровий щур, колись траплявся дуже часто. Останню тварину цього виду спостерігали в 1875 році. Найімовірніше, тварина вимерла.
Потору належать до тварин нижчих видів, оскільки мають примітивні органи розмноження. Ймовірно, що їхні предки відкладали яйця.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОТОРУ

   Хвіст: дуже довгий в порівнянні з тілом, під час бігу допомагає утримувати рівновагу.
   Шерсть: коротка сіро-коричнева, світліша на черевці.
   Передні кінцівки: короткі, м'язисті, з довгими кігтями для риття. Добуваючи корм, потору викопує в землі ямки у формі вирв.

- Ареал довгоногого потору
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
У східній частині Гіпсленда на південному сході Австралії.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Потору знаходиться під охороною, чисельність його популяції невідома і швидше за все почала скорочуватися після розповсюдження на континенті європейських хижаків, зокрема лисиць і домашніх кішок. Частині ареалу довгоногого потору загрожує небезпека знищення.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...