Орангутанг

Орангутанг

Орангутанг є другим за розмірами видом приматів після горили. Він зустрічається тільки на островах Суматра і Калімантан. Чисельність популяції цього виду стрімко скорочується.

   Ряд - Примати
   Родина - Людиноподібні
   Рід/Вид - Pongo pygmaeus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Висота в положенні стоячи: самця - 140 см, самки - 120 см.
Маса: самці 60-200 кг самки 40-80 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 8-10 років.
Шлюбний період: протягом усього року.
Вагітність: 260-275 днів.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: активні вдень; найчастіше тримаються поодинці.
Їжа: плоди, листя, кора дерев, комахи й пташині яйця.
Звуки: писк і скигління, гарчання, глибоке ревіння.
Тривалість життя: у середньому, 35 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Існує два підвиди - це калімантанський і суматранський орангутанги.

Орангутанг, далекий родич людини, є єдиним із трьох видів людиноподібних мавп (орангутанга, шимпанзе і горили), який не зустрічається в Африці. Він живе на Суматрі і Калімантані. Орангутанги мешкають в основному на деревах, украй рідко спускаючись на землю.

ЗВИЧКИ

Більшу частину життя орангутанги проводять високо в кронах дерев. На землю іноді спускаються дорослі самці. Орангутанги є активними в денний час. Щовечора самці і самки з дитинчатами будують прості гнізда, в яких вони проводять ніч. Орангутанги знаходять придатне місце в розвилці і там з гілок і листя будують платформу із спеціальними поручнями, на яку потім і вкладаються. Незважаючи на чималу масу, таке „ліжко" є безпечнішим, ніж укриття на землі. Всі орангутанги сплять на боці з притиснутими до живота ногами, і однією або обома руками тримаючись за сучок. Перед сном вони ще прикриваються гіллям. Удосвіта орангутанги неквапливо потягуються і кулаками протирають очі, а потім залишають свої гнізда і вирушають на пошуки їжі. У сутінках орангутанги починають влаштовувати нове гніздо на ніч.
Орангутанги не такі приязні, як інші мавпи, тому тримаються поодинці або невеликими групами. Дорослі самці зазвичай тримаються осторонь. Орангутанги займають велику індивідуальну ділянку і, зустрівши на ній іншого самця, виганяють порушника територіальних меж.

ЇЖА

Основу харчового раціону орангутангів складають фрукти і листя дерев, кора, горіхи, плоди рамбутану, іноді комахи і пташині яйця. Коли є достатня кількість плодів, орангутанги протягом тривалого часу тримаються на одному місці. Улюблена страва орангутангів - плоди дур'яну (хлібного дерева), схожі на шипуваті футбольні м'ячі. Іноді на покритому плодами дереві можна побачити безліч тварин, проте в близькі контакти вони вступають рідко. Орангутанги дуже розумні. Вони запам'ятовують місця, де знаходили багато фруктів, і можуть визначити, коли знову слід чекати нового врожаю. Залежно від цього тварини проходять багато кілометрів лісом у пошуках улюбленої їжі. Коли необхідно вгамувати спрагу, орангутанги знаходять дупло, де збирається вода. Вони занурюють у воду руку і обсмоктують мокру шерсть.

РОЗМНОЖЕННЯ

Орангутанги не створюють постійних союзів. Домінуючий самець займає велику ділянку і спаровується з багатьма самками. Він проводить з самкою декілька днів, що є найсприятливішими в її 28-денному циклі. Спаровування відбувається цілий рік, а момент появи дитинчати на світ не залежить від певного сезону, тому що різні дерева плодоносять в різний час, тобто їжі вистачає протягом усього року. Кожні З-б років самка приводить одне дитинча, яке росте дуже повільно. Тільки через З роки молодий орангутанг частково стає самостійним.

ОРАНГУТАНГ І ЛЮДИНА

Із збільшенням чисельності населення, відбувається безжальне знищення місць існування орангутангів. Вирубуються величезні простори тропічних джунглів для заготівлі деревини або під сільськогосподарські угіддя. Така вирубка, попри заборону влади, відбувається також і на території заповідників та національних парків. Інша загроза - попит на дитинчат, оскільки любителі екзотики утримують орангутангів вдома. Наслідком цього було катастрофічне скорочення їхньої чисельності після II Світової війни. Із-за повільного розмноження, популяція у природі не відтворюється.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Ця «лісова людина» знаходиться під загрозою зникнення через знищення джунглів.
   Орангутанги мають обличчя, що дуже схоже на людське, довгу кошлату шерсть темно-рудого кольору і довгі передні кінцівки, що сягають майже щиколоток. Зріст дорослого самця досягає 120—130 см. Вони вдвічі більші за самок — вагою до 100 кг, прикрашені бородою, вусами та бакенбардами, жировим гребенем на маківці і великим горловим мішком для підсилення голосу. Живуть у тропічних лісах (Калімантан і Суматра) на верховітті дерев, зрідка спускаючись на землю, їдять плоди, листя, дрібних птахів та їх яйця, равликів. Ночують у гніздах, побудованих з гілок. Під час дощу вкриваються великим листям. Народжують одне маля, що з'являється на світ безпорадним і важить близько 1,5 кг. Маля росте дуже повільно і живе з матір' ю до 4 років. Цілком дорослим стає у віці близько 10 років. У природі живе до 30 років.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Довгі і сильні руки орангутангів допомагають їм пересуватися особливим чином.
„Орангутан" - це малайське слово, яке означає „людина лісова".
У минулому орангутанги були значно більші, ніж нині. Про це свідчать знайдені в Китаї скам'янілості гігантських орангутангів, вік яких становить 500 тисяч років.
У самців орангутангів розвинений шкірястий горловий мішок. Вони можуть наповнювати його повітрям, а потім, випускаючи його, видавати характерний звук. Горловий мішок служить для підтримання важкої голови.

СПОСІБ ПЕРЕСУВАННЯ ПО ДЕРЕВАХ

Орангутанг: - це досить сильна тварина, яка може використовувати свою значну вагу, пересуваючись по гілках дерев. Він міцно хапається за гілку й розгойдується на ній, аж поки не наблизиться до наступного дерева настільки, що зможе схопитися за його гілку другою рукою. Таким чином, поволі і досить обережно, орангутанг рухається по верхньому ярусу джунглів, допомагаючи собі всіма чотирма кінцівками. Орангутанги мають досить-таки довгі руки (розмах до трьох метрів) і короткі ноги. Всі кінцівки викривлені так, щоб забезпечити якнайкращу чіпкість і безпеку при пересуванні по деревах (на руках великий палець рудиментарний, кисть має вид гачка). Сильні руки дозволяють тварині швидко й безпечно забратися на дерево, де орангутанг перестрибує з гілки на гілку. Цікаво, що в орангутангів, на відміну від людей, великий палець на ногах хапальний, тому тварини можуть повернути його так, щоб доторкнутися до подушечок решти пальців (за чіпкістю стопа не поступається кисті). Завдяки цьому в орангутангів є чотири „руки" для лазіння по деревах. По землі вони пересуваються на всіх чотирьох кінцівках, повертаючи нижні кінцівки всередину і тримаючи їх поряд, а руки ставлять на всю долоню або на стиснутий кулак.

- Ареал орангутанга
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Орангутанг живе виключно на островах Калімантан і Суматра.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Попри заборону урядами Гонконгу і Сінгапуру експорту та імпорту тварин, орангутанг піддається серйозній загрозі зникнення. Існують програми розведення виду в розплідниках і подальшій його інтродукції на волі.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...