Коза домашня

Коза домашня

Коза була одомашнена 8-9 тисяч років тому на Близькому Сході. Цих тварин розводили заради шерсті, молока і м'яса. У наші дні відомо дуже багато порід домашньої кози.

   Ряд - Парнокопиті
   Родина - Порожнисторогі
   Рід/Вид - Ateles paniscus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Висота у холці: 70-80 см.
Маса: самець - 80 кг, самка - до 60 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: самки спаровуються з 2, самці - з 3 років.
Шлюбний період: вересень-лютий.
Вагітність: 150 днів.
Кількість дитинчат: зазвичай 2, рідше - 1 або 3.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: стадна тварина.
Їжа: молоді парості кущів і дерев, бур'яни, трава.
Тривалість життя: 14-15 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
В результаті штучного відбору було виведено багато порід домашньої кози, однією з яких є німецька біла коза.

Домашню козу молочної пороли можна часто побачити в тваринницькому господарстві. її предки були одними з перших одомашнених людиною тварин і, крім молока, забезпечували його м'ясом і шкурами. У наші дні цих тварин часто розводять на фермах.

ПОХОДЖЕННЯ

Дика коза була одомашнена людиною на Близькому Сході приблизно 8-9 тисяч років тому. Широко поширена у наші дні молочна порода домашньої кози була виведена в Швейцарії. Виведення порід -складний і довготривалий процес. Робота над поліпшенням породи тривала близько 300 років. Спочатку люди розводили кіз тільки заради м'яса і шкіри, і лише пізніше людина зрозуміла, що самки тварини можуть до того ж давати багато смачного молока. Впродовж багатьох поколінь у результаті штучного відбору людина закріплювала в козах таку властивість, як висока удійність впродовж довгого періоду лактації. Так з'явилася сучасна домашня коза молочної породи, яка дає до 1 500 літрів молока на рік. В інших країнах цю козу схрещували з місцевими породами і таким чином добивалися покращених якостей породи - вищої удійності або ж особливої шерсті. Тож тепер відомі такі породи кіз, як ангорська, зааненська, висловуха та багато інших.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Дикі кози у наші дні трапляються тільки в гірських районах на південному заході Азії і в північній частині європейського острова Крит.
   Вони живуть маленькими стадами, видираючись у пошуках їжі на круті скелясті схили. Ці тварини харчуються травою і листям чагарників, які вони знаходять у горах.
   Домашня коза дуже стійка до різних захворювань. Це досить невибаглива тварина. Тваринники радять заводити декілька самок однієї породи. У холодну й сиру погоду кіз краще тримати під навісом.

ЇЖА

Коза - травоїдна тварина. Рослинну їжу вона не відкушує, а обриває. Домашня коза любить жорсткі волокнисті рослини, при цьому їй не заважають навіть шипи.
Маючи можливість вибору, коза харчується травою і гілками чагарників, тому там, де пасуться кози, куші невдовзі зникають. Люди вважають кіз шкідливими тваринами, шо перетворюють оазиси на пустелі, але це не зовсім так. Адже в такому разі коза не змогла б вижити на безплідній землі. Домашні кози полюбляють пасовища, багаті на трави.

РОЗМНОЖЕННЯ

   Оскільки домашні кози утримуються в господарстві заради молока, часто заводять тільки самок. Самці так сильно і неприємно пахнуть, що запах проникає навіть у молоко. Саме тому козли утримуються окремо. Раз на рік до них впускають кіз.
   На багатьох фермах практикується штучне запліднення самок домашньої кози. Перевагою штучного запліднення є те, що всі самки можуть бути запліднені оптимальним для них сім'ям і приведуть нащадків кращої породи.
   Зазвичай у всіх кіз з вересня по лютий кожні три тижні починається тічка. Самки досягають статевої зрілості у піврічному віці, проте допускаються до самців не раніше, ніж з 24 місяців. Ідеальним часом для злучки цих домашніх тварин є листопад і грудень - тоді козенята народжуються навесні. Кози часто народжують двох, рідше - трьох козенят.
   Чотири дні дитинчата проводять з матір'ю, щоб разом з молозивом (першим густим і поживним молоком) перейняти її імунні тіла. Невдовзі козенят відлучають від матері і надалі їх вигодовують штучно. Починаючи з цього часу, козу можна регулярно доїти. Перші 10 днів новонароджених козенят поять молоком. Потім їм дають сіно. А вже через тиждень вони їдять зерно.

КОЗА І ЛЮДИНА

   Козу називають „коровою бідняка", оскільки при порівняно скромному харчуванні і невеликих потребах вона дає досить багато молока. Ця тварина відзначається спокійним характером, вона невибаглива, не вимагає особливих умов або кормів. Подібно до інших ссавців, козі молоко потрібне тільки для вигодовування дитинчат. Щоб коза постійно давала молоко, її злучають, а новонароджене козеня через декілька днів віднімають від матері. Максимальну кількість молока коза починає давати тоді, коли козенятам виповнюється місяць. Починаючи з цього часу, козу весь рік доять двічі в день. Для підтримки молочності козу щорічно допускають до самця. Колись кіз вирощували бідняки, які були не в змозі купити і прогодувати корову. Проте останнім часом попит на козине молоко і його продукти росте, а розведення кіз стає „модним" заняттям.
   Козине молоко популярне з двох причин: по-перше, його можуть пити люди, які мають алергію на лактозу, що міститься в коров'ячому МОЛОЦІ, по-друге, воно корисніше для здоров'я і легше засвоюється організмом.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Зааненська порода домашньої кози дістала назву на ім'я річки Заане, що протікає через швейцарські кантони Берн та Фрібур.
Більшість кіз, що живуть у стадах, не мають рогів.
Усі дитинчата кози, незалежно від статі, на першому році життя називаються козенятами.
Свіже козине молоко на смак нагадує коров'яче. Неприємного присмаку молоко набуває лише в тому разі, якщо тварина наїлася трави із сильним або їдким запахом або поряд з козою був козел.
У кози на верхній щелепі немає різців - їх замінила тверда рогова пластинка.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОМАШНЬОЇ КОЗИ

   Роги: багато тваринників прагнуть зупинити ріст рогів у кіз, впливаючи на голови молодих козенят електрошоком. Доросла коза з рогами сьогодні трапляється рідко.
   Борідка: більшість домашніх кіз мають -довгу білу бороду.
   Дзвіночки: у деяких кіз на горлі виростають два маленькі дзвіночки.
   Шерсть: коротка, сніжно-біла.
   Удій: за рік коза дає до 1 500 літрів молока. Соски злегка направлені вперед, щоб козенятам було зручніше смоктати.

- Ареал домашньої кози
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Первинний ареал зааненської кози знаходився в Західній Швейцарії. Тепер кіз розводять у всій Європі, в Північній Америці, Південно-Африканській Республіці, Австралії та Японії.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
В результаті ретельного відбору і племінного розведення, а також завдяки схрещуванню з іншими породами чисельність домашньої кози збільшується.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...