Кенгуровий щур

Кенгуровий щур

Кенгуровий щур зовні схожий на звичайних щурів, проте в нього такі самі м'язисті задні кінцівки, як і у високоорганізованих кенгуру.

   Ряд - Сумчасті
   Родина - Кенгурові
   Рід/Вид - Bettongia penicillata

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 30-40 см.
Довжина хвоста: 30-36 см.
Маса: 1,1-1,6 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 6 місяців.
Шлюбний період: увесь рік.
Вагітність: 21 день.
Кількість дитинчат: 1; 90-115 днів він живе в сумці; ще через 120-13О днів починає приймати рослинну їжу.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: поза періодом гону тримаються поодинці.
Їжа: гриби, корінці, комахи і рослини.
Тривалість життя: 4-6 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Інші види кенгурових щурів роду - щур кенгуровий китицехвостий, щур кенгуровий гаймардовий.

Кенгурові щури живуть в Австралії. У наші дні їм загрожує зникнення, оскільки знищуються місце проживання цих тварин. Крім того, на кенгурових щурів полюють лисиці. Кенгурові щури - це невеликі тварини, які харчуються в основному рослинною їжею; вони їдять також і комах.

ЇЖА

Кенгурові щури активні в темний час доби. Влітку і восени вони харчуються грибами. У грибах міститься багато протеїну, проте більш важливим і необхідним джерелом енергії цих тварин є коріння, бульби, цибулини та насіння рослин. За допомогою міцних, загнутих кігтів передніх лап кенгуровий щур викопує із землі коренеплоди. Він поїдає також і комах. Взимку щур харчується смолою деяких чагарників. У кенгурових щурів двокамерний шлунок. Спочатку їжа потрапляє в перший відділ цілунку, а потім надходить у другий - тут живуть бактерії, за допомогою яких з їжі засвоюється найбільша кількість поживних речовин.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Кенгурові щури тримаються поодинці. Величина індивідуальної ділянки кожної особини залежить від кількості корму на ній. Чим більше є корму, тим менша ділянка необхідна для тварини.
Вдень кенгурові щури ховаються у своїх гніздах. Ці тварини дуже агресивно захищають свої території від вторгнення харчових конкурентів. Проте кенгурові щури не завжди агресивні, до деяких тварин вони ставляться терпимо і навіть розділяють з ними територію. Вони влаштовують гнізда на землі серед рослин. Кенгурові щури викопують у землі ямку і вистилають її травою, шматочками деревини та хворостом. Необхідний будівельний матеріал кенгурові щури переносять за допомогою хвоста. Вони охоплюють купу хмизу хвостом і тягнуть її за собою по землі. Деякі види переносять його, притримуючи передніми лапками. У пошуках їжі кенгуровий шур повільно перестрибує з місця на місце, при цьому він нагинає голову до землі й принюхується.

РОЗМНОЖЕННЯ

Самки кенгурового щура стають статевозрілими у віці шести місяців. Кенгурові щури можуть розмножуватися впродовж усього року. Вагітність триває всього три тижні. Самка щоразу народжує одне дитинча. Бувають випадки народження двійнят, проте завжди виживає тільки один з малюків. Незабаром після його появи на світ самка знову злучається. Новонароджені крихітні за розмірами, але у них уже розвинені передні кінцівки, за допомогою яких вони вповзають у сумку. Тут малюк проводить 4-5 місяців. Щойно він залишає сумку, в неї забирається наступне дитинча. У цей час доросліший малюк супроводжує самку і спить у її гнізді. Він залишає матір тоді, коли з сумки вибирається його молодший братик.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Разом з переселенцями з Європи до Австралії прибули і лисиці, які почали полювати на кенгурових щурів. Більша частина цих тварин була ними винищена, тому у наші дні популяція кенгурових щурів дуже нечисленна.
Китицехвостий кенгуровий щур по-своєму вирішив проблему, де ховатися: після того, як почали знищувати рослинність, він поселився у підземних норах. Колонія з 60 звірів викопує біля 120 тунелів. Попри це, на китицехвостих кенгурових щурів полюють лисиці і кішки.
Науковці майже впевнені у ймовірності версії, що предки кенгурових щурів, які жили п'ять мільйонів років тому, були завбільшки, як сьогоднішні кенгуру.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ

   Шерсть: сіро-коричнева, біля основи світліша.
   Очі: великі, пристосовані для нічного бачення.
   Хвіст: товстий, вкритий шерстю. Кінчик хвоста пухнастий. За допомогою хвоста кенгуровий щур збирає будівельний матеріал для гнізда.
   Передні кінцівки: короткі, з дуже гострими зігнутими кігтями, якими тварина риє землю.
   Задні кінцівки: довгі і м'язисті, витримують чималу вагу тіла тварини.

- Ареал
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Кенгуровий щур живе в Південно-Східній Австралії: у лісах Перупа і Дріандра, а також у резерваті Туттанінг. Даних про чисельність популяції, що живе в тропічних лісах Квінсленда, немає.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
У наші дні чисельність кенгурових щурів невелика, оскільки тварини конкурують з кроликами щодо кормів. На кенгурових щурів полюють лисиці.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...