Квокка

Квокка

Квокка колись у великій кількості зустрічалася у Південно-Західній Австралії. Сьогодні на континенті мешкає небагато тварин, основна частина популяції живе на островах Роттнест і Бальд.

   Ряд - Сумчасті
   Родина - Кенгурові
   Рід/Вид - Setonix brachyurus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина тіла: 40-54 см.
Довжина хвоста: 24,5-31 см.
Маса: 2,7-4,2 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 18 місяців.
Шлюбний період: на австралійському континенті весь рік.
Вагітність: 27 днів.
Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримається парами або стадами.
Їжа: трава й багатолітники.
Тривалість життя: близько 5 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Родина кенгуру об'єднує 11 родів. До цієї родини належать, наприклад, великий сірий, або лі совий, кенгуру і скельні, або кам'яні, валлабі з роду Реігодаїе. Квокка є єдиним видом роду.

Стада квокк зазвичай складаються з особин обох статей. Сьогодні на континенті ці тварини зустрічаються рідко, найчисленніші їхні популяції мешкають на островах Роттнест і Бальд. Про життя квокки в природі мало відомо.

ЇЖА

Квокка харчується молодою травою та іншими рослинами, які подрібнює в роті жувальними рухами щелеп. На пошуки їжі тварина вирушає під покривом темряви - на світанку та в сутінках. У полуденні години квокка ховається від виснажливої спеки, лежачи в неглибокій ямці, викопаній у тіні від кущів або посеред заростей високої трави. Влітку, коли посухи трапляються часто й сильно палить сонце, тварини стараються триматися на болотах або на ділянках, порослих чагарником.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

Чисельність квокки значно скоротилася після появи в Австралії білих колоністів. Використання землі під пасовиська для привезених до Австралії свійських тварин примусило квокку полишити більшість районів свого колишнього ареалу. На сьогоднішній день найчисельніші популяції цього виду мешкають тільки на островах Роттнест і Бальд, що розташовані поблизу західних берегів Австралії. На материку проживає тільки декілька невеликих, ізольованих одна від одної популяцій. Батьківщиною квокки були заболочені райони Південно-Західної Австралії. Тепер більша частина тварин живе в сухих трав'янистих районах, які густо поросли чагарником.
Для однієї тварини потрібна ділянка площею приблизно одна тисяча квадратних метрів. Конфлікти між квокками трапляються рідко, причина їх виникнення - поділ найбагатших на корм ділянок. Основні вороги квокк - це лисиці, змії та здичавілі кішки.

РОЗМНОЖЕННЯ

   Самка квокки теоретично може завагітніти протягом усього року, але тварини паруються тільки в певний період, зазвичай влітку, у засушливий сезон. Завдяки цьому дитинчата виходять із сумки взимку, коли в Австралії йдуть зливи. У цей час всі рослини активно розвиваються, тому малюк, що підріс, не залишиться без їжі. Самець квокки знаходить самку й тримається з нею тільки до парування.
   Після парування тварини розлучаються. Самка одна доглядає за малям. Новонароджений погано розвинений, він важить менше грама. Дитинча позбавлене рослинного покриву, сліпе, його вушні отвори закриті, однак передні лапки в нього розвинені дуже добре. З їх допомогою маля, чіпляючись за шерсть матері, забирається в сумку. У сумці воно прикріплюється до соска й лишається в такому положенні декілька місяців.
   У розмноженні квокки є одна цікава особливість. Щоразу після парування в неї народжується одне дитинча, а якщо воно гине, то розвивається інший ембріон, і через місяць народжується нове, без нового парування.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

На острові Роттнест є заповідник. Тут квокка може почуватися в повній безпеці, оскільки надійно захищена від головного ворога - лисиць.
Назву острову Роттнест, де живе найбільша популяція квокк, дали голландські моряки, які в 1658 році першими побачили квокку. Голландці вирішили, що це пацюк, тому назвали цей острів „пацючим".
У кенгуру довгі задні кінцівки завдяки значному збільшенню голені, стопи й частини пальців.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ КВОККИ

   Терморегуляція: як і багато інших ссавців, що живуть у тропічних та субтропічних районах, квокка захищається від перегріву, вилизуючи передні та задні лапи, хвіст та живіт. Випаровування слини охолоджує все тіло.
   Шерсть: остьове волосся сірувато-коричневе, довге, густе й досить жорстке, підшерстя коротке й м'яке.
   Вуха: вушні раковини невеликі й округлі.
   Хвіст: тонкий та порослий рідкою шерстю. Порівняно з довжиною тіла, він коротший, ніж в інших кенгуру.
   Задні кінцівки: як і в інших кенгуру, значно довші за передні. Гострі кігті служать для риття землі.

- Ареал квокки
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Раніше квокки масово населяли заболочені райони Південно-Східної Австралії. Сьогодні вони живуть переважно на островах Роттнест і Бальд біля її західного узбережжя.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Початковий ареал квокки значно зменшився, однак на обох островах вид є досить численним.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...