Індичка звичайна

Індичка звичайна

Звичайна, або дика, індичка менша та яскравіша за своїх одомашнених родичів. У лісах Центральної Європи проводяться досліди з акліматизації цього виду.

   Ряд - Куроподібні
   Родина - Індичкові
   Рід/Вид - Meleagris gallopavo

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: самець до 1,2 м, самка менша.
Маса: самець 4,5-15,8 кг, самка 2,7-6,3 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ
Період гніздування: весна.
Кількість яєць: 8-15 димчасто-жовтих крапчастих яєць.
Висиджування: 28 днів.
Пташенята стають на крило: у 2 тижні; у три місяці вони стають самостійними.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: зграйні птахи.
Іжа: плоди, корінці, цибулини, насіння, комахи, мокриці, равлики і земноводні.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Існує 7 підвидів звичайної, або дикої, індички. її найближчий родич - індичка плямиста, що мешкає на півострові Юкатан.

Звичайна індичка - найбільший за розмірами представник куроподібних у Північній Америці. Птахи мають красиве з металевим блиском оперення. Самці хизуються виростами на горлі і лобі, що надають їм грізного вигляду.

ЇЖА

Індички шукають корм в опалому листі і общипують невисокі рослини. Вони харчуються бобами, квасолею і подібними рослинами, а також плодами, травою, бруньками, жолудями, горіхами, корінцями, насінням і цибулинами. Раціон індички включає і тваринну їжу - сарану, стоног, равликів і земноводних. Птах заковтує корм цілим - він подрібнюється в м'язистому шлунку. Травленню сприяють дрібні камінчики у шлунку птаха. Травна система індички здатна перетравити навіть шматочки металу. Коли птахи п'ють, вони ритмічно піднімають і опускають голови. Бувають випадки, що вони, гойдаючись як маятники, іноді впадають у транс, падають у воду й тонуть.

ІНДИЧКА І ЛЮДИНА

Люди споконвіку полюють на індичок. Запечена індичка є традиційною стравою американської кухні, яку подають на свята. До Європи індичку привіз Ф.Фернандес в 1519 р., вкравши її із садка ацтекського вождя Монтесуми. З Іспанії індичка потрапила до Туреччини, а вже звідти птах перекочував на берег Туманного Альбіону.
Ніжна нежирна індичатина в багатьох країнах вважається делікатесним дієтичним продуктом.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Звичайні індички мешкають у гірських лісах, у світлих рівнинних лісах і на болотах. Протягом всього часу, за винятком шлюбного сезону, самці і самки тримаються окремими зграями.
Індичка має дуже багато природних ворогів - до них належать, наприклад, лисиці, вовки, рисі, скунси, койоти, єноти, норки, орли та інші великі хижі птахи, зокрема сови. Індичкам доводиться постійно бути насторожі, тому вони ночують на важкоприступних деревах, що ростуть у воді. Важкі індички літають мало й неохоче, а перед зльотом їм потрібний довгий розгін. Молоді птахи зустрічаються з іще більшими труднощами. Недосвідчена молодь, що погано літає, долає відстань у декілька прийомів: із землі на пеньок, звідти на гілку й так далі, поки птах не дістанеться безпечного місця для ночівлі.

РОЗМНОЖЕННЯ

   Індик під час токування поважно переступає з ноги на ногу, розгортає віялом хвіст і голосно квокче - така поведінка властива як диким, так і домашнім птахам. У вирості на горлі самця у весняний шлюбний період накопичується жир, який виконує функцію запасника енергії, оскільки під час токування індик практично нічого не їсть і сильно худне. Кожен самець прагне запліднити якомога більше самок. Самка викопує в землі неглибоку ямку, вистилає її сухими листочками і відкладає в неї від 8 до 15 димчасто-жовтих з рудуватими цятками яєць.
   Пташенята з'являються на світ вкриті сірим пухом, який незабаром змінюється пір'ям. У серпні вони ще носять „молодіжний наряд", а до кінця року вже вкриваються дорослим оперенням. Перший день пташенята проводять під крилами матері, і, обсохнувши, вже наступного дня залишають гніздо. Пташенята знаходяться під материнською опікою три місяці, потім починають самостійне життя.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Індіанці почали вирощувати індичок заради м'яса більше 1 000 років тому.
Б.Франклін, відомий державний діяч, пропонував зображення індички використати як гербовий символ США, замість білоголового орлана. Говорячи про індичку, він стверджував, що „це найбільш американський птах, жодна тварина при становленні нації не відіграла такої ролі".
Англійці називають індичку „Тигкеу ЇОУУІ" - „турецький птах", оскільки вона вперше була завезена до них з Туреччини. Данці і шведи вважали, що до Туреччини індичка потрапила з Індії.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИЧКИ ЗВИЧАЙНОЇ

   Оперення: зеленувато-коричневе з золотистим і мідним блиском. Пір'я на шиї, грудях і спині з чорною облямівкою.
   „Краватка": на грудях у самців виростає характерна щітка з пір'я, яка у старих індиків може діставати до землі.
   Ноги: сірі, з бузково-рожевим відтінком, у самців - з короткими товстими шпорами.

- Ареал індички звичайної
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Спочатку звичайна індичка була поширена на сході США та Мексики, від штату Вашингтон до Нью-Мексіко і Техасу.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
У деяких районах Нової Англії звичайні індички знищені мисливцями, проте в 21 штаті США вони й досі є дуже численними. В окремих штатах для полювання на індичку необхідно придбати ліцензію.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...