Шуліка червоний

Шуліка червоний

Шуліка відомий своїм елегантним польотом. Щоб легко й довго ширяти у повітрі, не витрачаючи багато сил, птах використовує повітряні потоки. Шуліка літає повільно, проте відзначається витривалістю.

   Ряд - Хижі птахи
   Родина - Яструбові
   Рід/Вид - Milvus milvus

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: самець - 57-61 см, самка приблизно на 5% більша.
Розмах крил: близько 160 см.
Маса: самець - 800-1200 г, самка - 980-1400 г.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 3 років.
Період гніздування: з квітня.
Кількість яєць: 1-4.
Висиджування: 32 дні.
Вигодовування: 48-54 дні.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються парами.
Їжа: птахи, падаль, дрібні ссавці та риба.
Тривалість життя: зазвичай 4-5 років, у природі іноді доживає до 26, а в неволі - до 38 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Шуліка чорний (Milvus migrans) в деяких районах Центральної Європи витісняє шуліку червоного.

Червоний шуліка вважається одним з найкрасивіших хижаків. Завдяки довгим крилам він ширяє в теплих повітряних потоках й утримує рівновагу за допомогою хвоста. У Центральній Європі гніздується приблизно 5 тисяч пар, тобто половина всієї світової популяції.

ЇЖА

У багатьох місцях шуліки тримаються поряд з великими звалищами, де вони завжди знаходять падаль. Із знищенням природних місць існування цих птахів, їм доводиться пристосовуватися до нових умов.
У наші дні замість звичного для них корму - дрібних ссавців, безхребетних, плазунів та риб - птахи почали поїдати залишки людської їжі та інші відходи. Іноді червоні шуліки полюють на великих птахів. У дуже суворі, особливо холодні зими вони поїдають мертвих зайців і інших лісових звірків. Шуліка чудово літає й без особливих зусиль може годинами ширяти в повітрі. З висоти 20-30 м шуліка видивляється здобич. Помітивши її, він негайно кидається вниз й хапає жертву своїми гострими кігтями. Під час атаки червоний шуліка може навіть не торкнутися землі, а, схопивши здобич, відразу ж злетіти в небо. Шуліка має невеликі та слабкі кігті, тому він харчується в основному падаллю. Проте його кігті достатньо гострі, щоб убити невеликого звіра.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Шуліка - птах завбільшки з канюка, проте він стрункіший та елегантніший. Його верхнє оперення коричневого забарвлення, голова - білувата. Нижня частина тіла яскраво-коричнева, з продовжніми смугами. В польоті червоного шуліку легко впізнати по вузьких та злегка вигнутих назад крилах, й по довгому, роздвоєному хвосту. На нижній стороні крил є великі білі плями, які контрастують з чорним першорядним маховим пір'ям. Зблизька можна розгледіти світло-сіру з плямами голову і світлішу смужку на верхній стороні крил. Самці та самки шуліки мають однакове забарвлення. Шуліка, що живе в Південній Англії й Південній Швеції, веде осілий спосіб життя. Птахи, що живуть у Центральній Європі, перелітні. Вони зимують у Південній Франції, Іспанії та Португалії. У кінці лютого червоні шуліки відправляються в зворотний шлях на місця гніздування. Взимку червоні шуліки об'єднуються у зграї. Вони разом вилітають на пошуки корму і проводять ніч.

РОЗМНОЖЕННЯ

Спаровування червоних шулік припадає на кінець березня або початок квітня. Шлюбні польоти птахів складні. Спочатку червоні шуліки кружляють над гніздом, яке зазвичай влаштоване на дереві, що росте на узліссі. Потім самець та самка зчіплюються кігтями й стрімко падають вниз. Розпростерши крила, у польоті вони роблять перекиди і сальто. Над кронами дерев птахи знов набирають висоту, й весь ритуал повторюється спочатку. Гніздо, яке може бути діаметром близько 1 м, ці птахи будують разом. Найчастіше воно знаходиться високо в кроні дерева. Яйця насиджує самка, а самець тільки зрідка змінює її у гнізді. Забарвлення пташенят бувають від кремового до світло-коричневого кольору. Приблизно через 50 днів після появи на світ пташенята залишають гніздо.

ЧЕРВОНИЙ ШУЛІКА І ЛЮДИНА

Червоний шуліка гніздується тільки в Європі і на північному заході Африки. На долю червоного шуліки випало чимало випробувань. У ХУІ-ХУІІ ст. він був найзвичайнісіньким „сміттярем". Проте з кінця XVIII по початок XX століття червоний шуліка був практично повністю винищений мисливцями і колекціонерами пташиних чучел. Дещо пізніше він був знищений на території Шотландії. У Великій Британії червоного шуліку почали оберігати в 1903 році. В даний час в Уельсі збереглося менше десяти пар цих птахів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ШУЛІКОЮ

Червоний шуліка здебільшого з'являється на відкритих просторах: полях з гаями або узліссях. У Центральній Європі цього хижого птаха можна зустріти в горбистій місцевості, де серед схилів утворюються досить сильні повітряні потоки, які піднімають шуліку в повітря й дозволяють йому довго ширяти. Цей елегантний птах будує гнізда в світлих старих листяних або змішаних лісах. Він меншою мірою залежить від води, ніж чорний шуліка. Під час гніздування червоного шуліку легко сполохати. Тому в цей час люди мають триматися певних лісових стежок, щоб не налякати птахів, які будують свої гнізда. Існує дуже велика ймовірність того, що налякані червоного шуліки залишать кладку та більше ніколи не повернуться в гніздо. Орнітологи вважають, що у наші дні в Німеччині гніздується приблизно 4 400 пар червоних шулік, в Польщі - 300 пар, в Швейцарії - 200 пар. В Голландії і Бельгії червоних шулік майже не залишилося.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

За часів В. Шекспіра червоні шуліки були самими звичайними „сміттярями" серед усіх птахів, що зустрічалися в Лондоні. У центрі міста їх було так багато, що шуліки привертали увагу гостей столиці. У п'єсі „Зимова казка" розповідається про те, що шуліки крали з мотузок білизну і використовували її при будівництві гнізд.
Червоний шуліка користується своїм умінням майстерно літати, щоб вкрасти здобич у інших птахів (ворон та граків). Зрідка йому вдається пограбувати й інших хижаків: канюків, яструбів й сапсанів. Якщо червоний шуліка зустріне хижака, який несе здобич у кігтях, він стежить за кожним його рухом в повітрі й переслідує, аж поки той не випустить жертву. Дочекавшись цього моменту, червоний шуліка дуже швидко хапає здобич і втікає з нею чим подалі.
Останній раз червоного шуліку бачили у Лондоні 1859 р.
Червоний шуліка більшу частину дня проводить, низько ширяючи над землею. Під час такого польоту він видивляється на землі здобич.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧЕРВОНОГО ШУЛІКИ

   Першорядне махове пір'я: довге, розставлене як пальці руки, що полегшує управління ширяючим польотом.
   Крила: довгі, вузькі і злегка вигнуті назад. Передні краї крил каштанові, перед чорними кінчиками махового пір'я на їх нижній стороні видно чіткі білі плями.
   Очі: у червоного шуліки дуже — добрий зір. Він майже у вісім разів гостріший, ніж у людини.
   Дзьоб: заломлений і гострий. З його допомогою птах розриває на частини як живу здобич, так і падаль.
   Кігті: невеликі, але дуже гострі.
   Хвіст: довгий, з глибокою виїмкою, тому „вилочка" добре помітна. Служить для утримування рівноваги і як стерно під час польоту.
   Яйця: білі з червонувато-коричневими плямами, найчастіше 2-3 в одному гнізді, проте може бути 1 або 4.

Ареал червоного шуліки

- Ареал червоного шуліки
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Зустрічається майже по всій Європі, перш за все у Франції і Іспанії. У багатьох районах Південної Європи чисельність червоного шуліки скоротилася або вид зник майже повністю.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Чисельність червоних шулік у Центральній Європі досить стабільна. Виду загрожує зникнення, оскільки в багатьох місцях його витісняє чорний шуліка.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...