Терморегуляція у ссавців

Терморегуляція у ссавців

Зберігати тепло дуже важливо для тих тварин, які проживають у холодних кліматичних поясах, тому багато з них відзначаються пристосованою для таких умов будовою тіла.

Основні дані:

   Зміна форми тіла
   У багатьох мешканців холодних областей форма, розміри і пропорції тіла відрізняються від форми, розмірів і пропорцій тіла тварин того самого виду, що населяють тепліші райони. Така будова тіла є ознакою кращої пристосованості до регуляції теплообміну. Цей факт пояснюється на прикладі двох правил.
   Правило Бергмана
   Очевидно, що тварини, які живуть у холодних кліматичних зонах, мають присадкуватіше та округліше тіло. Згідно правила Бергамана, округла форма тіла краще допомагає утримувати тепло. Прекрасним прикладом, що ілюструє дане правило, є циліндричні тіла ссавців, які живуть у холодній воді, зокрема тюленів.
   Правило Бергамана каже, що серед тварин одного виду, які мешкають у великому ареалі, найбільші особини трапляються в холодних регіонах. Чим ближче на південь, тим менші їхні розміри. Так, наприклад, найбільший підвид тигра - амурський тигр. Дрібніший - бенгальський. І зовсім невеликий - яванський тигр. Отож, згідно правила, найкрупніші вовки повинні жити в Арктиці.
   Правило Алена
   Згідно з правилом Аллена, у тварин, що населяють холодніші ділянки ареалу, виступаючі частини тіла (кінцівки, хвіст, вушні раковини) менші, ніжу представників тієї самої родини, що живуть у тепліших районах. Розміри тіла зменшуються з метою скорочення тепловіддачі і запобігання зайвим втратам тепла. Так, у звичайного песця короткі тіло, кінцівки і хвіст, опуклий лоб, укорочені вуха і писок. У рудої лисиці тіло більш подовжене, довгі хвіст і мордочка, а також вуха, що сильно виступають. А у фенека і степової лисиці довгі кінцівки і величезні вуха. Великі вуха потрібні тваринам для поліпшення тепловіддачі і для запобігання перегріву їхніх організмів.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Шиншила має дуже густу шерсть, тому що з однієї волосяної цибулини виростає до 40 волосків.
Під час зимової відлиги в арктичних широтах йдуть дощі, після чого мокра шерсть вівцебиків часто мерзне, утворюючи крижаний панцир, який заважає тварині рухатися.
1 см2 шкіри північного морського котика вкриває до 50 000 шерстинок.
Північні олені нерідко здійснюють тривалі переходи у пошуках захистку від холодних вітрів; вони намагаються зігрітися, притискаючись тілами один до одного.

Ссавці, що живуть у найхолодніших районах, підтримують постійну температуру тіла, завдяки, перш за все, повітряному прошарку, наявному в їхній шерсті. У багатьох видів тварин під шкірою знаходиться товстий шар жиру. Окремі види рятуються від холоду за допомогою особливої будови тіла.

НА ПІВНІЧ ВІД ПОЛЯРНОГО КОЛА

Найхолоднішою частиною ареалу ссавців є Арктика. За винятком білого ведмедя, який живе навіть на Північному полюсі, більшість видів проживають у південніших районах. У багатьох мешканців Арктики густа, довга і, як правило, біла шерсть. їхні хутряні шуби влаштовані за принципом подвійних віконних рам, між якими знаходиться повітря - тепловий захисний шар. У літній час шерсть у більшості видів рідшає. Білий ведмідь протягом всього року носить білий наряд з відтінками жовтого. Сонячні промені проникають крізь білі волоски до шкіри ведмедя і нагрівають її. Ведмедяча шерсть складається з густого підшерстка лосся, саме тому шкіра ведмедя навіть під час плавання у льодяній воді залишається сухою. Крім того, від холоду його захищає і товстий шар підшкірного жиру.
Дуже густа шерсть і в росомахи. Оскільки на шерсті росомахи ніколи не утворюються крижані кристали, ескімоси шиють з її шкур підкладку для одягу. У інших „морозостійких" тварин, вівцебиків, з густого підшерстка росте волосся завдовжки 50-70 см. Обидва шари мають відмінні властивості для утримання тепла і захищають тварину навіть у найлютіші морози. Линяє вівцебик під час короткого арктичного літа.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ В ГОРАХ

У гірських районах нічна температура зазвичай буває набагато нижче за денну. Ссавці, що живуть високо в горах, повинні пристосовуватися не тільки до сезонних коливань температури, але й до добових. Вітер, дощ і сніг взимку не надто приємні явища, тому більшість високогірних мешканців, як і мешканців Арктики, мають густе хутро. Дуже тепла шерсть у шиншил, вікуній, гуанако, лам і альпак, що живуть в Андах. Люди стрижуть гуанако, лам, вікуній і альпак, отримуючи теплу шерсть. У горах, вкритих лісом, різниця між денною і нічною температурами не така велика. Цим користуються багато видів гірських кіз і баранів, які на зиму спускаються у ці місця з більшої висоти.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ У ВОДІ

Деякі морські ссавці мешкають поблизу Північного і Південного полярного кола, а морж зустрічається тільки в Арктиці. Окремі види ластоногих живуть неподалік від берегів Антарктиди, постійно перебуваючи в крижаній воді. Нарвал і білуха проводять тут усе своє життя, а сірий, горбатий і синій кити з'являються в цих регіонах в літній період. У холодній воді тепловіддача здійснюється набагато інтенсивніше, ніж у холодному повітряному просторі. Людина, шо опиниться в подібних умовах, спроможна жити тільки протягом лічених хвилин. Циліндричні форми китів і тюленів перешкоджають зайвому виділенню тепла, а товстий шар підшкірного жиру допомагає їм підтримувати постійну температуру тіла, коли вони перебувають у льодяній воді. Товщина жирового шару, в залежності від виду тварин, складає від декількох сантиметрів до півметра. Крім того, ластоногі мають спеціальну кровоносну систему - вона діє як теплообмінник. Принцип її дії заснований на тому, що судина, по якій кров потрапляє в кінцівку, обплітається мережею дрібніших судин, які відносять кров з кінцівки. При сталому теплообміні між протинаправленими потоками крові досягається мінімальне охолодження крові, яка циркулює всередині тулубу тварини.

ЗАХИСТ ВІД ХОЛОДУ

З настанням міцних морозів шар снігу для багатьох тварин стає прекрасним захистком, який утримує тепло. Такі дрібні ссавці, наприклад, як лемінги, риють складні підземні коридори, що зверху вкриті товстим шаром снігу. Горностай взимку також ховається під землею. Гігантський бурий ведмідь, що живе на Алясці, спить взимку в барлозі, а самці білих ведмедів ховаються під снігом тільки у сніжні бурі, тоді як вагітні самки впадають у сніговому лігві в сплячку. Самка білого ведмедя забирається в барліг і згортається в клубок. Барліг заносить снігом. При цьому сніг утворює своєрідний ізоляційний шар. Вовки, північні олені і лосі не бояться морозів. Лосі не впадають у зимову сплячку, а беруть енергію із запасів жиру, який нагуляли влітку і осінню. Вони дуже мало рухаються і лише в найлютіший мороз шукають укриття в заростях рослин й інших захищених місцях. Бурундуки і багато інших дрібних ссавців взимку впадають у сплячку.

Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...