Пристосування тварин до життя в пустелі


Пристосування тварин до життя в пустелі На перший погляд пустеля здасться абсолютно позбавленою життя. Проте більшість пустель населяє сила-силенна різних тварин - як дрібних, так і досить великих. Основні дані: Рух Оскільки запаси корму в пустелі дуже обмежені, всі її мешканці без упину займаються пошуками їжі, постійно перебуваючи насторожі, щоб не стати жертвою більших голодних хижаків. Для виживання в таких умовах необхідні добре розвинений слух і зір, а також спритність у рухах. Тушканчики та кенгурові стрибуни плигають по піску, відштовхуючись довгими задніми кінцівками. Зазнавши нападу, вони намагаються втекти, стрибаючи вгору або вбік, змінюючи напрям траєкторії стрибка за допомогою довгого хвоста з китичкою на кінці. Більшість пустельних змій бояться повзати по розжареному піску так, як це роблять їхні родички, що живуть у менш спекотних районах - на відміну від них вони повзають боком: звиваються діагонально напряму руху, торкаючись піску тільки двома точками тіла і залишаючи за собою два паралельні ряди слідів. Змії в пустелях всього світу повзають боком. Особливо добре цей тип руху освоїли північноамериканський рогатий гремучник і носата гадюка з Намібії. Завдяки такому способу пересування змії уникають тривалого контакту з розжареним піском і можуть не боятися опіків. У багатьох ящірок, що мешкають у пустелях, як і у змій, відсутні ноги. Справжні сцинки, що живуть у пустелі Наміб, мають короткі нефункціональні кінцівки, які тварини притискують до тіла, якщо хочуть вільно ковзати по піску. Деякі ящірки бігають по гарячому піску так швидко, що торкаються його тільки протягом лічених секунд. Європейські, азіатські і північноафриканські види гребнепалих ящірок на пальцях мають широкі лускаті гребені, що полегшують їм біг по піску. Під час коротких зупинок вони стоять тільки на двох лапах, розташованих по діагоналі одна до одної, даючи іншим двом трохи остудитися. Маскування Ознака як пустельних хижаків, так і їхніх жертв. У багатьох пустельних змій очі й ніздрі розташовані на голові зовсім поруч, тому на здобич вони можуть чигати, повністю зарившись в пісок. Деякі павуки викопують у піску ями-пастки для лову здобичі, а над отвором натягують павутину, замасковану піщинками. Більшість мешканців пустелі мають пісочне забарвлення, щоб не виділятися на тлі піску. Так, наприклад, ящірки і мішкові стрибуни у Нью-Мексико, які населяють місцевості з білим піском, мають білясте захисне забарвлення, а у представників тих самих видів, що мешкають на лавових полях, забарвлення набагато темніше. Багато мешканців пустель пристосувалася до життя під пекучим сонцем. Одні вміють охолоджуватися, виділяючи надлишки тепла за допомогою великих вух, інші уникають спеки, тому ведуть нічний спосіб життя. СПЕКОТНИЙ КЛІМАТ Вдень у пустелі стоїть нестерпна спека, під час якої більшість тварин, якби вони не мали спеціальних засобів, змогли б прожити не більше декількох годин. Деякі тварини виходять зі своїх укриттів тільки вночі, коли температура спадає до 25"С. На глибині ЗО см температура піску досить стабільна -іноді на 40 градусів нижче, ніж на поверхні, тому вдень багато тварин ховаються у своїх підземних схованках. Так, кенгуровий стрибун у разі необхідності може не виходити з нори протягом декількох днів, задовольняючи свої потреби у волозі із водяної пари повітря і невеликим запасом зерен, припасених на чорний день. Температура повітря на невеликій висоті над землею набагато нижча, ніж температура піску - цим користуються такі тварини як верблюд і страус. Комахи, павуки, скорпіони і деякі плазуни відбивають пекучі сонячні промені поверхнею власного тіла, проте теплокровним тваринам - ссавцям і птахам - допомагають інші способи охолодження організму. Шакали і койоти охолоджуються за допомогою швидкого дихання, коли з їхніх язиків під впливом гарячого повітря випаровується слина. ТРИВАЛИЙ СОН Подібно до багатьох тварин, що живуть у холодних регіонах і несприятливу пору року - зиму - проводять у сплячці, ціла низка мешканців пустель в посушливу пору впадає в стан заціпеніння. Окремі тварини впадають у сплячку тільки під час найспекотливішого літнього періоду, а пустельні черепахи в цьому стані проводять більшу частину свого довгого життя. Черепаха, що живе в пустелі Каракум, спить у підземній норі з кінця травня до квітня наступного року, ведучи активне життя лише протягом недовгого сезону дощів: у цей час черепахи злучаються, відкладають яйця, вдосталь наїдаються і напиваються на десять місяців наперед, потім знову ховаються по своїх норах. Навіть пустельні ссавці, наприклад, тушканчики, у найспекотнішу, а, значить, голодну пору року сплять у своїх підземних норах. Більшість видів ропух та жаб також майже все своє життя проводять у сплячці. У цей час їхня шкіра вкрита шаром слизу, що допомагає утримувати рідину всередині тіла і оберігає від висихання. З першим дощем земноводні виходять на поверхню землі, прямуючи до водоймищ і калюж, які на декілька тижнів стають місцями їхнього проживання і розмноження, а також і своєрідними „мисливськими угіддями". Деякі види пустельних рослин є ефемерами. Вони здатні перечекати багаторічну засуху, а після випадання дощу прокинутися зі сплячки і розцвісти, вкривши ще недавно мертву пустелю килимом з різнобарвних квітів. Засуху здатні пережити також ікринки риб, що мешкають тут, яйця ракоподібних і комах. Деякі з них залишаються в живих в місцях калюж і озер навіть через 50 років - як тількино випаде дощ, із них одразу ж розвиваються личинки. БРАК ВОДИ Жодна жива істота на Землі не здатна жити без води. У багатьох пустелях опади трапляються лише раз на рік, проте іноді з довколишніх гір додолу спускаються цілі потоки води. В окремих пустелях роками не випадає жодної краплі дощу. Зазвичай мешканці пустель п'ють дуже рідко або не п'ють взагалі. Кенгуровим стрибунам, наприклад, як і багатьом іншим гризунам, достатньо вологи, яка міститься в рослинному кормі. З хімічних сполук повітря і спожитої їжі організм цих тварин здатний виробляти так звану „метаболічну воду", їхні нирки виділяють дуже невеликий об'єм сильно концентрованої сечі. Деяку кількість води кенгурові стрибуни поглинають з повітря завдяки тому, що мають особливим чином влаштовану слизову оболонку носа. Багато тварин у пустелях задовольняються невеликою кількістю конденсованої води, яку часом дуже винахідливо видобувають. Так, наприклад, чорнотілий жук, який мешкає в пустелі Наміб, поглинає вологу з пари ранкового туману, що огортає піщані дюни, таким чином: він стає на голову, піднявши догори черевце й чекаючи, коли крапельки, що осідають на тілі, скотяться до нього прямо в рот.
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...