Єллоустоунський парк - це найстаріший національний парк у світі. Краса місцевої природи і розмаїте життя в цьому регіоні захоплюють численних відвідувачів парку.
Основні дані: Вулканічний ландшафт Єллоустоунського парку
Вчені висловлюють припущення, що Єллоустоунський національний парк розташований над джерелом радіоактивного випромінювання, що знаходиться в товщі земної кори. Нижні шари скель над цим джерелом розплавилися під дією температури і перетворилися на рідку, гарячу магму. Останнє велике виверження вулкану, яке сталося понад 600 тисяч років тому, підкинуло в повітря близько 2 500 км2 Скелястих гір. Це призвело до утворення величезного кратера, який постійно наповнювався лавою. Вважається, що сьогодні кипляча магма знаходиться на глибині 5-8 кілометрів від поверхні землі, її тепло зігріває воду, яка просочується всередину крізь шари скель. Кипляча вода піднімається вгору, внаслідок чого виникає близько десяти тисяч різних геотермальних явищ, до яких належать і гейзери. Водорості й бактерії, які здатні жити в гарячій воді, надають джерелам унікальність та особливе забарвлення. До геотермальних явищ належить також виверження газу і водяної пари, а також багнисті водоймища.
Оновлення вогнем
У 1988 році пожежі спустошили майже половину Єллоустоунського національного парку (тобто, понад 4 000 км2). Це стало приводом для дискусій стосовно шкоди і користі вогню з точки зору екології. До 1971 року працівники Єллоустоунського парку щодня негайно гасили в цьому районі навіть найменший вогонь. Однак багато екологів і захисників природи гадають, що натуральні пожежі, які виникають, скажімо, від удару блискавки, є засобом, за допомогою якого природа забезпечує оновлення рослинності. Багато видів рослин навіть природним шляхом пристосувалися до природних пожеж. Так, наприклад, такий вид сосни, як Ріпив тиггауапа, дає два види насіння: один із них проростає тільки після впливу високої температури. Після пожежі, що трапилась у 1988 році, мільйони насінин цих сосен опинилися у лісовому ґрунті. Цей ґрунт, завдяки наявності золи, став надзвичайно родючим. Вогонь і втрата джерел харчування негативно впливає на чисельність тварин, однак ці втрати є мінімальними, а рослинність швидко відновлюється.
Єлоустоунський парк було засновано в 1872 році. Індіанці називали цю гірську місцевість "дахом світу". Парк розташований у великій западині, по краях якої круто здіймаються до неба Скелясті гори. Більша частина Єллоустоунського парку знаходиться на території штату Вайомінг.
ВИТОКИ
Єллоустоунський національний парк - не чудовий дикий край, краса якого захоплює дух людини. Він займає територію понад 9 тисяч квадратних кілометрів. У цьому регіоні є багато гарячих джерел, гейзерів, вулканічних каналів та водоймищ, в яких клекоче вода, а також спостерігаються інші вулканічні явища. Білі води ріки Єллоустоун протікають поміж скелями і потім красивими водоспадами спрямовуються в прірви. Перші європейські переселенці з'явилися в цьому регіоні в 1807 році. Першим у цей край прийшов трапер (мисливець на хутрового звіра) Ажон Колтер, член експедиції Льюїса-Кларка, що вирушила на північний схід сьогоднішньої Америки. Люди сприйняли його повідомлення про гейзери, що вириваються з-під землі, паруючі грязьові кратери і сильний запах сірки за фантазії, і не надали їм жодного значення. Трапери назвали цей район „пеклом Колте-ра". У 1870 році сюди відправили експедицію. А вже в 1872 році цю територію було оголошено національним парком. Ця подія є визначною тому, що Єллоустоун став першим національним парком у світі.
КЛІМАТ І РОСЛИНИ
Єллоустоунський парк розташований на висоті 1 600-3 469 м над рівнем моря. На такій висоті, якшо врахувати географічну широту, літо буває коротким і холодним, а зима триває довго.
3 листопада до травня снігові лавини блокують під'їзні шляхи, а тварини у цю пору збираються біля гарячих джерел і водоспадів. Простори і іарку вкриті хвойними лісами й гірськими луками. Тут росте одинадцять видів дерев, з яких найчисленнішими є сосни. Ліси, луки, ріки і Єллоустоунське озеро створюють на території парку багату палітру різноманітних біотопів.
ССАВЦІ
Найчисленнішим серед ссавців Єллоустоунського парку є олень вапіті. Влітку тут живе близько 200 тисяч цих тварин. Багато з них на початку зими вирушають на південь.
У холодну пору року чорнохвостий олень також залишає територію парку. Вилоріг проводить літо на північних гірських луках, а лось у цей час віддає перевагу вологим районам або берегам озер. По скелистих гірських схилах спритно рухається сніговий баран, чиї копита своєю формою нагадують половинки кокосового горіха. На території парку мешкають і бізони. Це єдині у США бізони, наявні в природних умовах, за винятком ще одного невеликого стада в парку Гранд Тетон, що на півдні.
Єллоустоунський парк - це справжній рай для ведмедів. Тут живе близько 500 особин чорних ведмедів, або барибалів, і 200 особин грізлі. Грізлі посідає друге місце (після гігантського бурого ведмедя) за розмірами та жорстокістю серед хижаків, що мешкають в Америці.
ПТАХИ І РИБИ
У Єллоустоунському парку мешкає понад 200 різних видів птахів, серед них канадська чапля, лебідь-трубач і білий пелікан. Бородата сіра сова - найбільша сова, що мешкає у США - це безшумний повітряний мисливець, якого дуже важко помітити, її ареал простягається від штату Вайомінг і на заході до Каліфорнії, а на півночі до Канади і Аляски. Вздовж берегів річок та озер зустрічаються білоголовий орлан і скопа. Ці хижаки стрімко переслідують здобич, пірнаючи за нею у воду. Канадська чапля в пошуках потрібної здобичі повільно бродить по мілководдю. У місцевих ріках та озерах, крім форелі, водяться також сиги і харіуси.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...
Гейзер Стімбот є найбільшим гейзером у світі. Він піднімається на висоту до 115 м.
Найбільш відомий гейзер у світі називається Старий Служака. Він оживає через кожні 53-70 хвилин, а його виверження триває 2-5 хвилин.
Деякі найстаріші скельні утворення, що існують на території Єллоустоунського національного парку, виникли вже понад 2 500 мільйонів років тому.
У 1886 році солдати із війська були призначені першими вартівниками Єллоустоунського парку.
Корисна інформація:
Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися
одна з одною? Як окремим із
них вдається, не збиваючись зі
шляху, переміщатися...
детальніше...
Збереження
природи
З того часу, як людина
стала господарем планети
Земля, її діяльність
обумовила зміни довкілля
та почала діяти на умови... детальніше...
Екосистеми
в Європі
Усі рослин та тварини
мешкають у тому середовищі
та в тих біотопах, що
відповідають певним...
детальніше...
Екосистеми
у світі
За сотні мільйонів років
до того часу, як на Землі
виникло життя, всі частини
світу являли собою єдиний...
детальніше...
Вчені висловлюють припущення, що Єллоустоунський національний парк розташований над джерелом радіоактивного випромінювання, що знаходиться в товщі земної кори. Нижні шари скель над цим джерелом розплавилися під дією температури і перетворилися на рідку, гарячу магму. Останнє велике виверження вулкану, яке сталося понад 600 тисяч років тому, підкинуло в повітря близько 2 500 км2 Скелястих гір. Це призвело до утворення величезного кратера, який постійно наповнювався лавою. Вважається, що сьогодні кипляча магма знаходиться на глибині 5-8 кілометрів від поверхні землі, її тепло зігріває воду, яка просочується всередину крізь шари скель. Кипляча вода піднімається вгору, внаслідок чого виникає близько десяти тисяч різних геотермальних явищ, до яких належать і гейзери. Водорості й бактерії, які здатні жити в гарячій воді, надають джерелам унікальність та особливе забарвлення. До геотермальних явищ належить також виверження газу і водяної пари, а також багнисті водоймища.
У 1988 році пожежі спустошили майже половину Єллоустоунського національного парку (тобто, понад 4 000 км2). Це стало приводом для дискусій стосовно шкоди і користі вогню з точки зору екології. До 1971 року працівники Єллоустоунського парку щодня негайно гасили в цьому районі навіть найменший вогонь. Однак багато екологів і захисників природи гадають, що натуральні пожежі, які виникають, скажімо, від удару блискавки, є засобом, за допомогою якого природа забезпечує оновлення рослинності. Багато видів рослин навіть природним шляхом пристосувалися до природних пожеж. Так, наприклад, такий вид сосни, як Ріпив тиггауапа, дає два види насіння: один із них проростає тільки після впливу високої температури. Після пожежі, що трапилась у 1988 році, мільйони насінин цих сосен опинилися у лісовому ґрунті. Цей ґрунт, завдяки наявності золи, став надзвичайно родючим. Вогонь і втрата джерел харчування негативно впливає на чисельність тварин, однак ці втрати є мінімальними, а рослинність швидко відновлюється.
Єллоустоунський національний парк - не чудовий дикий край, краса якого захоплює дух людини. Він займає територію понад 9 тисяч квадратних кілометрів. У цьому регіоні є багато гарячих джерел, гейзерів, вулканічних каналів та водоймищ, в яких клекоче вода, а також спостерігаються інші вулканічні явища. Білі води ріки Єллоустоун протікають поміж скелями і потім красивими водоспадами спрямовуються в прірви. Перші європейські переселенці з'явилися в цьому регіоні в 1807 році. Першим у цей край прийшов трапер (мисливець на хутрового звіра) Ажон Колтер, член експедиції Льюїса-Кларка, що вирушила на північний схід сьогоднішньої Америки. Люди сприйняли його повідомлення про гейзери, що вириваються з-під землі, паруючі грязьові кратери і сильний запах сірки за фантазії, і не надали їм жодного значення. Трапери назвали цей район „пеклом Колте-ра". У 1870 році сюди відправили експедицію. А вже в 1872 році цю територію було оголошено національним парком. Ця подія є визначною тому, що Єллоустоун став першим національним парком у світі.
Єллоустоунський парк розташований на висоті 1 600-3 469 м над рівнем моря. На такій висоті, якшо врахувати географічну широту, літо буває коротким і холодним, а зима триває довго.
Найчисленнішим серед ссавців Єллоустоунського парку є олень вапіті. Влітку тут живе близько 200 тисяч цих тварин. Багато з них на початку зими вирушають на південь.
У Єллоустоунському парку мешкає понад 200 різних видів птахів, серед них канадська чапля, лебідь-трубач і білий пелікан. Бородата сіра сова - найбільша сова, що мешкає у США - це безшумний повітряний мисливець, якого дуже важко помітити, її ареал простягається від штату Вайомінг і на заході до Каліфорнії, а на півночі до Канади і Аляски. Вздовж берегів річок та озер зустрічаються білоголовий орлан і скопа. Ці хижаки стрімко переслідують здобич, пірнаючи за нею у воду. Канадська чапля в пошуках потрібної здобичі повільно бродить по мілководдю. У місцевих ріках та озерах, крім форелі, водяться також сиги і харіуси.
