Гранд-Каньйон


Гранд-Каньйон Враження, яке справляє на людину Гранд-Каньйон, промитий водами Колорадо, справді дивне й незабутнє. Тут зустрічається величезна кількість тварин та рослин. Основні дані: Походження Гранд-Каньона Як і маленький потік, стікаючи по схилу гори, вимиває в ньому поглиблення, так і річка Колорадо створила Гранд-Каньйон. Різниця лише в тому, що цей процес ви-мивання тривав близько 10 мільйонів років. Вода просочувалася в дрібні тріщини й руйнувала скелі. Лишайники своєю кислотою поволі подрібнювали їх та перетворювали на ґрунт. Рослини, що укорінилися в тріщинах, продовжували збільшувати їх своїм довгими, могутніми коріннями. Більшу частину „роботи" виконала річка Колорадо. Свою назву, що в перекладі з іспанської означає „червона", вона отримала через відкладення червоного мулу. До 1963 року, поки у верхів'ях не було дамби, її води щодня відносили 27 мільйонів тонн щебеня та болота. Цій руйнівній „роботі" річки Колорадо і завдячує своїм походженням Гранд-Каньйон. Вплив еволюції на каньйон Хоча в деяких місцях ширина Гранд-Каньйону тільки приблизно 10 км, для того, щоб опинитися на протилежному боці, треба подолати 300 км. Така глибока прірва для багатьох видів тварин була непереборною перешкодою і помітно вплинула на еволюцію місцевої фауни. У Гранд-Каньйоні живуть 2 види білок. У хвойних лісах на південному боці зустрічається рідкісна північноамериканська білка, Sciurus alberta. Ці тварини мають біле черевце та сірий хвіст. У північній частині Гранд-Каньйону мешкає Sciurus kaibabensis, що має білий хвіст та темне черевце. Ніяких інших відмінностей між білками немає. Тому науковці вважають, що це був один вид, який поділився на два під час останнього Льодовикового періоду, коли зв'язок між популяціями припинився. Важливим чинником у цьому випадку була зміна рослинного світу Обидва види жили в кронах жовтої сосни. Після Льодовикового періоду сосни з дна каньйону зникли і білки не змогли більше долати його по гілках дерев. Тому різні популяції почали розвиватися незалежно одна від одної. Гранд-Каньйон в Аризоні - це найглибший каньйон у світі. На його крутих схилах розташовано декілька кліматичних поясів - від посушливого, субтропічного, до високогірного, альпійського. У кожному з поясів зустрічається неповторний тваринний та рослинний світ, пристосований до цього клімату. ДОЛИНА КАНЬЙОНУ Нижні рівні схилів каньйону покриває інша рослинність. Тут трапляються низькорослі вили ялівцю та карликові сосни. У цих місцях прекра-сно почувають себе різні види кактусів. Кактуси - це рослини, що пристосувалися до життя в посушливих районах: їхнє листя перетворилося на колючки, щоб випаровувати якомога менше води. Колючки кактусів заважають птахам та гризунам добиратися до дорогоцінної рідини і шкодити стовбури, що стали резервуарами води. На схилах каньйону знайшли собі притулок північноамериканські какоміцлі, дикобраз і американська лисиця. НА ДНІ КАНЬЙОНУ На дні Гранд-Каньйону тягнеться справжня пустеля. Температура в тіні сягає тут біля 50°С. Навіть вночі повітря не охолоджується і не опускається нижче 30°С. По берегах річки Колорадо ростуть тендітні тамариски, адіанти і красиві багряні жоржини. Скелі з численними водоспадами вкриває килим із зелених папоротей та мохів. Всіма цими рослинами харчуються чаквелли - коричневі ігуани завдовжки близько 50 см. Відчувши небезпеку, коричнева ігуана ховається в скельні ущелини і роздуваєть¬ся так, що її неможливо витягнути з укриття. Ошийникова пустельна ігуана, довжина якої 30 см, має на шиї добре помітну чорну смугу. Ці плазуни полюють на комах. Скорпіони виходять на полювання вночі. Вони вбивають свою здобич отруйним жалом на кінці хвоста. Тільки на дні Гранд-Каньйона зустрічається підвид техаського гримучника, що відрізняється від своїх родичів рожевим забарвленням. На місцевих червоних скелях рожевий колір є прекрасним маскуванням. Ця змія полює на дрібних ссавців і рептилій. Декілька видів дрібних ссавців, що живуть тут, виходять з укриттів тільки вночі, коли спадає денна спека. Гофери, справжні кенгурові щури і плямисті скунси шукають їжу серед каменів. Тут зустрічаються рись, койот, вовк і пума, яку називають „гірським левом". Кволу рослинність поїдають снігові барани та чорнохвості олені. Над водою літають зграї ходуличників, тиранів та берегових ластівок. ЛІСИ ПО КРАЯХ КАНЬЙОНУ Гранл-Каньйон - це річкова долина завглибшки приблизно 1,5 км і завдовжки 450 км. Він займає поверхню приблизно 5 000 км2. У найширшому місці відстань між краями каньйону складає 30 км. Тут ростуть жовті і карликові сосни. На місцевих ялівцях паразитує омела. Ягоди омели - це улюблені ласощі птахів, які розносять по каньйону її насіння. Велику частину території Арізони покриває пустельна місцевість, що поросла кактусами та агавою. Над лісами у пошуках здобичі кружляють мишоїди та беркути. На землі живуть мурашки, якими харчуються численні ящірки.
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...