Національний парк Евергдейдс


Національний парк Евергдейдс Еверглейдс - це болота, що простягаються в південному напрямі від озера Окічобі. Парк є частиною резервату біосфери, що доходить до коралових рифів у Мексиканській затоці. Основні дані: Клімат Національний парк Еверглейдс включає найменш освоєну область між протяжною групою островів на півдні і незліченними дрібними вапняковими рифами на заході, а також мілку Фло-ридську бухту Національний парк Еверглейдс лежить у зоні субтропічного клімату з двома характерними сезонами. Вологе літо триває з травня по жовтень - у цей час в Еверглейдс панує тепла погода, іноді йдуть зливи. Волога оживляє все навкруги. Першими з'являються комахи -основний елемент ланцюга жив-лення, необхідний багатьом тваринам. Влітку над Еверглейдс часто проносяться урагани, які, поза сумнівом, завдають збитку, проте, крім того, також сприяють і появі нових форм життя. Посушлива зима - час важких випробувань для багатьох мешканців національного парку Еверглейдс. У зимовий час значно знижується рівень води у водоймищах, що перетворюються на озерця. Під час тривалої засухи гине багато тварин, які не можуть пересуватися на великі відстані, шукаючи нові джерела води. Невеликі плазуни перечікують засуху, зарившись у ґрунт. У них сповільнюється обмін речовин, і таким чином економиться енергія. Тварини терпляче очікують на прихід дощів. Збереження Еверглейдс та його мешканців Починаючи з 50тих років Еверглейдс у зв'язку з будівництвом системи каналів поступово осушується. Коли на півночі національного парку випадають рясні опади, волога поширюється по всій його території, оживляючи фауну і флору. Екологічна ситуація в Еверглейдс дуже нестійка: тут зіткнулися інтереси природи і людини. Регіону загрожує небезпека осушення. За останніх 50 років у Флориді збільшилася чисельність населення, що стало причиною збільшення споживання води. Проблема була вирішена шляхом спорудження водопроводу, по якому вода надходила з інших місць. Вода використовується практично в усіх галузях діяльності людини: у сільському господарстві, промисловому виробництві, для зрошування. Міста потребують ресурсів питної води. Запаси води в Еверглейдс виснажуються, ставлячи під загрозу життя місцевих тварин і рослин. На щастя, люди розуміють, яку цінність має унікальна екосистема Еверглейдс, і не дають їй загинути. У 1947 році територія Еверглейдс на півдні Флориди була проголошена національним парком. Управління парку докладає всіх зусиль для збереження його унікальної флори і фауни. Наприклад, конкретними цілями є охорона флоридської пуми - „флоридської пантери", ламантина, американської норки, зеленої черепахи, сапсана, шуліки-слизнеїда та інших тварин. Шуліка-слизнеїд завдяки особливій будові дзьоба харчується яблучними равликами роду Ротасеа. Щоб зберегти всіх цих тварин для майбутнього покоління, люди намагаються вирішувати проблеми парку в масштабах всієї екосистеми. У 1976 році національний парк Еверглейдс разом із заповідником Форт-Ажеферсон був проголошений біосферним заповідником світового значення, а в 1979 році був внесений до списку світової природної і культурної спадщини ЮНЕСКО. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ Геологи широко освітлюють історію походження боліт Еверглейдс. Наприкінці останнього льодовикового періоду після потепління вода повернулася з суші в океан і оголила частину американського континенту - сучасний півострів Флорида. Национальньїй парк Еверглейдс лежить майже на ідеально плоскій поверхні, що трохи знижується у напрямку до моря. У сезон дощів, який триває з травня по жовтень, через Еверглейдс повільно тече річка завширшки майже вісімдесят кілометрів і завглибшки всього п'ятнадцять сантиметрів. її русло вкрите мечтравою, яка сягає 3,6-4 метрів заввишки. ЛІС НА ОСТРОВАХ Наттоск - це не гамак, як написано у словнику, а невеликі острівці дерев, розкидані подекуди в морі трави і розташовані трохи вище за загальний рівень. Маленькі острови ховаються в заростях меч-трави. На них ростуть тропічні листяні дерева і кущі, гілки яких на декілька метрів виступають за межі острова. У лісах на островах живе безліч видів тварин: деревні равлики, павуки, полосата сова (8ігіхуагіа). ХВОЙНИЙ ЛІС Понад тридцять видів рослин Еверглейдс є ендеміками, тобто ніде більше, окрім цього місця, не зустрічаються. Родючість грунту тут підвищується за рахунок частих пожеж. У хвойних лісах живуть такі цікаві тварини, як білохвостий олень, опосуми, єнот-полоскун і пума. ПРІСНІ БОЛОТА По парку протікає річка, ім'я якої дало назву навколишнім територіям. Витоки річки знаходяться на півночі. Через Еверглейдс вона несе свої води у Флоридську затоку. Русло річки надзвичайне широке (у сезон дощів його ширина сильно збільшується), а швидкість течії настільки мала, що важко зрозуміти, в якому напрямі тече вода. Річка відіграє надзвичайно важливу роль у місцевій екосистемі, оскільки під час засухи забезпечує навколишні райони водою. Від річки залежить життя алігаторів, зелених черепах, болотяних кроликів і султанок. МАНГРИ Еверглейдс знаходиться на півдні півострова Флорида. Мангри ростуть на періодично затоплюваних ділянках узбережжя Флоридської затоки. У мангрових заростях налічується більше 1 000 насінних рослин, зокрема 25 різновидів орхідей і 120 видів дерев. Мангри виконують важливу функцію, захищаючи узбережжя від ураганів. Вони населені безліччю видів риб і ракоподібних -крабами, звичайними султан-ками і оливковими луціанами, прибережними крабами з чорними клешнями, креветками і лангустами. Мангри - природний кордон між Еверглейдс і морем. Тут водяться тварини і птахи, характерні для островів Карибського моря, наприклад, бурий пелікан, рожева колпиця, велика біла чапля, шуліка-слизнеїд і скопа. В Еверглейдс зареєстровано більше ніж 320 видів птахів. АЛІГАТОР Алігатор - найвідоміший мешканець Еверглейдс. Це грізна тварина, попри свої хижі звички, допомагає місцевим мешканцям. Коли під час засухи в Еверглейдс відбувається пониження рівня води, алігатор забирається у висохлі озера і риє грунт могутніми лапами, щоб дістатися до води. Його поведінка привертає рагу інших тварин, які невдовзі збираються біля джерела води. Без допомоги алігатора вони навряд чи змогли б вижити. Джерела, що з'являються тут у посушливий період, називають „ямами алігаторів". Алігатори дбають про те, щоб очерет в місцях їх проживання не був надто густим - рослини, що їм заважають, вони збивають носом. У сезон дощів алігатор будує гніздо заввишки 0,9-1,2 м і завширшки 1,8-2,4 м. Звичайне гніздо знаходиться поблизу одного з місць, куди на водопій приходять тварини. Алігатори у досить незвичайний спосіб ловлять рибу: зібравшись зграєю, вони сильно б'ють хвостами по воді; приглушені риби починають кидатися з одного боку в інший, а тоді виплигують із води, де й попадають в пащу одному із алігаторів.
Корисна інформація:

	Поведінка тварин Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...

	Збереження природи З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови... детальніше...

	Екосистеми в Європі Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...

	Екосистеми у світі За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...