Національний парк Серенгеті


Серенгеті - це один з найвідоміших національних парків. І у наші дні тут зустрічаються величезні стада копитних. Серенгеті - це типовий куточок африканської природи в її первозданному вигляді.

   Основні дані:
Міграції антилоп гну

   Наприкінці травня трави в савані повністю висихають. Тоді в південній частині парку збираються величезні стада антилоп гну, що налічують більше мільйона особин. Тварини у пошуках нових пасовищ готуються до щорічної міграції. Це явище вважається одним з чудес природи. Початок міграції збігається з початком шлюбного періоду антилоп, коли самці прагнуть тримати суперників на достатній відстані від партнерок. До мігруючих антилоп приєднуються стада зебр. Декілька кілометрів тварини разом рухаються на захід. Пізніше величезне стадо розділяється: частина його відправляється на північний схід, інша - на північ, у напрямі заповідника Масай-Мара в Кенії, де ці копитні знаходять багаті пасовища і постійні джерела води. Швидкість руху ссавців поступово збільшується, і до кінця подорожі стада перетворюються на стрімку рухому масу. Багато тварин гине під час переправи через річку Мара. Для хижаків, що живуть у Серенгеті, у цей час настають дуже важкі часи. Деякі з них слідують за мігруючими стадами копитних. Ослаблені тварини або тварини, що відстали від основної групи, у багатьох випадках стають здобиччю таких хижаків. Інші хижаки задовольняються невеликою кількістю їжі, яку вони можуть добути на території Серенгеті. Антилопи гну і зебри повертаються в парк тільки в листопаді. Все їхнє життя - постійний пошук кормів.

Охорона і дослідження природи

   У 1962 році в Національному парку Серенгеті було створено інститут, працівники якого приступили до дослідження рослинного і тваринного світу іа клімату цього регіону. Його співробітниками стали багато дуже відомих учених. Завдяки інтенсивним та систематичним спостереженням були ретельно досліджені екосистеми регіону, особливо кратер вулкана Нгоро-Нгоро на південному заході та заповідник Масай-Мара на півночі. Популяція левів, що проживають в Серенгеті, є найбільш вивченою популяцією цих ссавців у світі. Багато тварин були забезпечені радіоошийниками, щоб стежити за їхніми міграціями й отримувати докладну інформацію про спосіб життя і територіальну поведінку. Починаючи з 70-х років XX століття, коли було знищено до 90% білих носорогів, браконьєрство стало однією з найсерйозніших проблем, з якою зіткнулися працівники Серенгеті. Пізніше, у 80-і роки, тут у чотири рази зросла чисельність популяції антилоп гну, збільшилася кількість африканських буйволів та гієн.
   Крім цієї, учені зустрічаються з іншими серйозними проблемами. Одна з них - це збільшення популяції слонів. Ці гіганти знищують цілі акацієві ліси, поїдаючи листя, ламаючи гілки й здираючи кору з дерев. На північному заході землі, що належать до парку, намагаються відвоювати землероби та скотарі.
   Національний парк Серенгеті знаходиться в Танзанії. Він займає площу 14,5 тисяч км2. На території Серенгеті розташовано багато природних біотопів - безкрайні савани, ліси, буш та порослі чагарником долини річок.

РЕПТИЛІЇ


   У річці Грумєті, що поблизу озера Вікторія, на мілководді лежать великі нільські крокодили. Вони чекають, поки необережна тварина наблизиться до води. Крокодили блискавично атакують здобич і затягують її під воду. У Серенгеті живуть габонська гадюка, або касава, отруйна чорна мамба та ієрогліфовий пітон. Тут живуть також агами, які охоче гріються в променях ранкового сонця, лежачи на скелях або серед каменів. Самці агами вночі сірі, на сонці їхні голови стають оранжевими, а тіло - синім.

СЕРЕДОВИШЕ, ЖИТТЯ І КЛІМАТ


   На мові племені масаїв, що живе у цьому регіоні, „серенгеті" означає „безкрайня рівнина".
   Спочатку ландшафт Серенгеті створювали діючі вулкани, а потім протягом багатьох століть його формували сонце, вітер та дощі. Гранітні скелі, які в савані набули форми невеликих горбів, складають хребет регіону. Навколо них скупчувався вулканічний попіл, який під впливом багатьох чинників створив основу безкрайніх рівнин. Південну частину Серенгеті складають відкриті трав'янисті рівнини. У сезон дощів, який триває з листопада по травень, вони покриваються густою свіжою травою. У цей час у парку „бенкетують" стада копитних тварин. У червні дощі припиняються, й сонце починає безжально палити землю та все живе на ній, і в Серенгеті залишається тільки коротка, бура трава. У серці Серенгеті розташовані савани з самотніми акаціями. У тіні дерев хижаки ховаються від пекучого сонця. Савани немов обрамлені вкритими рідколіссям узвишшями. На заході Серенгеті береги місцевої річки Грумєті вкриті густими лісами.

ПТАХИ


   У Серенгеті проживає близько 500 видів птахів. Найвідоміші серед них - мала горлиця, червонодзьобий ткачик і мала горлиця із родини голубиних, воркування якої часто можна почути в савані. У листопаді, з настанням сезону дощів, до Серенгеті прилітають зграї перелітних птахів з Європи та Азії. Тут мігруючі види птахів, такі як ластівки, стрижі, крячки та білі лелеки, знаходять собі вдосталь їжі. Лунь і боривітер літають, видивляючись на землі дрібних гризунів. У лісах гніздується - він має світло-блакитного кольору груди, каштанові лапки і червону голівку. Тут також мешкає нерозлучник Ліліани. У савані можна побачити страуса. Страус - найбільший птах у світі. Він не літає, проте дуже швидко бігає. Страус має відмінний зір. Цей обережний птах попереджає про небезпеку не тільки своїх родичів, але й копитних тварин. Саме з цієї причини багато копитних пасуться поряд зі страусами. У савані деякі тварини виконують функцію санітарів. До „санітарів" належать стерв'ятники і марабу. Ці птахи сидять на деревах або кружляють у небі, чекаючи, коли хижаки наситяться й можна буде підібратися до недоїдків. Марабу здатні відігнати навіть гієн.

ССАВЦІ


   Національний парк Серенгеті відомий передусім тим, що тут зустрічаються величезні стада копитних тварин. На рівнинах парку живе більше двох мільйонів антилоп гну, п'ятсот тисяч газелей Томсона і двісті п'ятдесят тисяч зебр. Хижаки, що живуть у Серенгеті, полюють зазвичай на копитних. Гепарди виходять на полювання поодинці. Вони покладаються на свої швидкі ноги. Важкий і повільний лев використовує іншу тактику: він обережно крадеться, підбираючись до тварин, що пасуться, потім, ховаючись у траві, підповзає якомога ближче й атакує з відстані декількох метрів. Леви часто полюють великими групами, які ще називаються прайдами. Прайд левів насмілюється напасти навіть на африканського буйвола. У посушливий сезон полювати важче, оскільки випалена гарячим сонцем низька трава не приховує хижаків від потенційної здобичі. Залишки здобичі на місці бенкету левів та гепардів дістаються стерв'ятникам.
   Щоночі над рівнинами Серенгеті розноситься жахливий „сміх" плямистих гієн. Вони живуть зграями по 10 і більше особин і разом вирушають на пошуки корму. Вночі на полювання виходять дрібніші хижаки, наприклад, африканська цивета і сервал.

Корисна інформація:





Поведінка тварин
Чи можуть тварини спілкуватися одна з одною? Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися... детальніше...
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови...
детальніше...
Екосистеми в Європі
Усі рослин та тварини мешкають у тому середовищі та в тих біотопах, що відповідають певним... детальніше...
Екосистеми у світі
За сотні мільйонів років до того часу, як на Землі виникло життя, всі частини світу являли собою єдиний... детальніше...